Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.09.2023 р. № 3128/ІПК/99-00-21-02-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо складання платником податку на прибуток підприємств додатка МПЗ-З та МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація), і керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

За інформацією, наведеною у зверненні, підприємство реорганізовано в Акціонерне товариство (далі – Товариство) шляхом злиття. Станом на 01.12.2015підприємство не здійснює господарську діяльність та перебуває в стані припинення. За підприємством рахується земельна ділянка, яка віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення та не має кадастрового номера земельної ділянки.

На підставі викладеного, та з метою правильності складання Декларації та відображення у Додатках МПЗ та МПЗ-З до рядка 06.2 МПЗ Декларації інформації про земельну ділянку, підприємствопросить надати роз’яснення яка юридична особа складає додатки МПЗ-З та МПЗ до рядка 06.2 Декларації: підприємство, яке перебуває в стані припинення та не здійснює господарську діяльність чи Товариство?

Злиття є одним з видів реорганізації юридичної особи, в результаті якої приєднувана юридична особа припиняється. При цьому майно, права та обов’язки переходять до правонаступника (частина перша ст. 104 Цивільного кодексу України).

  Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частинап’ята ст. 104 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу України учасники такої юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про її припинення, відповідно до Цивільного кодексу України призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам звітність за останній звітний період(частина 7 ст. 111 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини п’ятої ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

У разі якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації (п.п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Кодексу).

Згідно з підпунктами 16.1.2 – 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов’язаний:

вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з моменту відкриття ліквідаційної процедури всі права та обов’язки керівника юридичної особи переходять голові ліквідаційної комісії (ліквідатору).

Такий платник податків (в особі голови ліквідаційної комісії (ліквідатора)) повинен підписуватита подавати податкову звітність до контролюючого органу за місцем реєстрації та/або за неосновним місцем обліку до дня внесення запису про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Щодо складання додатків МПЗ-З та МПЗ до рядка 06.2 Декларації

Відповідно до п.п. 14.1.114²п. 14.1 ст. 14 Кодексу мінімальне податкове зобов’язання це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання для платників податку на прибуток підприємств – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлені п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Згідно з п.п. 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 Кодексу платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, для яких визначається мінімальне податкове зобов’язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;

сума загального мінімального податкового зобов’язання, сума мінімального податкового зобов’язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до п.п. 141.9.2 або 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 Кодексу витрат на оренду земельних ділянок протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Форма Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1415/27860 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101) зі змінами та доповненнями.

Мінімальне податкове зобов’язання визначається відповідно до ст. 38¹  Кодексу.

Розрахунок мінімального податкового зобов’язання щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких проведена та не проведена, обчислюється за формулами встановленими п.п. 38¹.1.1, 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу та зазначається у Додатку МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації. Розрахунок різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок зазначається в Додатку МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації.

Мінімальне податкове зобов’язання не визначається, зокрема, для земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (абзац сьомий п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу).

Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим цього пункту, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи (абзац восьмий п. 38 ¹.2 ст. 38¹ Кодексу).

Згідно з п. 38¹.4 ст. 38¹ Кодексу у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період
з 01 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов'язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Отже при визначенні мінімального податкового зобов’язання платник податків повинен заповнювати Додаток МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації із відображенням земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, та у графі «Кадастровий номер земельної ділянки» Додатка МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації може зазначити дані, зокрема, державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю), інших правовстановлюючих документів щодо земельних ділянок, у разі відсутності кадастрових номерів таких земельних ділянок.

З урахуванням зазначеного, загальне мінімальне податкове зобов’язання визначається платником податку на прибуток підприємств – власником, орендарем, користувачем на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь в Декларації із складанням Додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації та Додатка МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації.

Таким чином, у разі якщо земельна ділянка, віднесена до сільськогосподарських угідь, рахується за підприємством, такий платник податку (в особі голови ліквідаційної комісії (ліквідатора)) зобов’язаний визначити мінімальне податкове зобов’язання у Декларації за податковий (звітний) рік із складанням додатків МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації та МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації.

При цьому зазначаємо, що відповідно до пункту 64 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік.

Таким чином, загальна сума мінімального податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, визначається платником податку на прибуток підприємств – юридичною особою в Декларації, що подається такою особою за податковий (звітний) рік, починаючи з 2022 року.

Також зазначаємо, що згідно з п.п. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, зокрема, з 01 березня 2022 року до 
31 грудня 2022 року – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб.

Сума мінімального податкового зобов’язання за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені п.п. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).