Державна податкова служба України розглянула звернення(податковий номер ) від № (вх. ДПС №від ) про отриманняіндивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах повноважень повідомляє таке.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У зверненні повідомляється, що компанія (далі – Компанія) у 2021 році придбавала інвестиційний актив відповідно доабзацу шостого підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.1 статті 141 Кодексу, а саме 100% корпоративних прав у статутному капіталі товариства – резидента України (далі – Товариство), у іншої іноземної компанії– продавця, який не має постійного представництва в Україні.
Заявник повідомляє, що подав звітність та виконав зобов’язання з податку на прибуток.Також Компанія повідомляє, що подавала до контролюючого органу заяву за формою № 8-ОПП (дані про дату та вхідний номер не вказані).
Після здійснення операції з покупки інвестиційного активу та виконання зобов’язань щодо сплати податків, Компанія не здійснює господарської діяльності на території України.
Компанія просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
У зв’язку із вищевказаним, повідомляємо.
Корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (підпункт 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Згідно з підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Відповідно до підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу для цілей цього пункту такими доходами, зокрема є:
прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів:
цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб резидентів, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «а» підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 Кодексу;
акцій, корпоративних прав, часток в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «а» підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, що відповідають таким умовам:
а) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав іноземної юридичної особи на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок акцій, часток в українській юридичній особі, які належать зазначеній іноземній юридичній особі прямо або опосередковано, та
б) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток в українській юридичній особі на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій українській юридичній особі або використовується такою українською юридичною особою на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізингу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи – резидента України, за умови що у будь-який час впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість таких акцій, корпоративних прав на 50 і більше відсотків утворювалась за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій юридичній особі – резиденту України або використовується такою юридичною особою – резидентомУкраїни на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав (для цілей абзаців четвертого та шостого підпункту «е» підпункту 141.4.1) та нерухомого майна (для цілей абзаців п’ятого та шостого підпункту «е» підпункту 141.4.1) визначається на підставі балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку як найвища сума у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, та підлягає порівнянню з вартістю іншого майна (активів) згідно з балансовою (залишковою) вартістю за даними бухгалтерського обліку такої юридичної особи.
Підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу передбачено, що резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.6 та 141.4.11 пункту 141.4) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Згідно з абзацом дев’ятим підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу у разі якщо нерезидент набуває право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4, у іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні відповідно до норм пункту 141.4, нерезидент, який набуває право власності, зобов’язаний утримати податок з прибутку від відчуження інвестиційного активу, виплаченого на користь іншого нерезидента, за ставкою в розмірі 15 відсотків та за його рахунок, задекларувати та перераховувати до бюджету України податок під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країною резиденції особи, на користь яких здійснюється виплата, що набрали чинності.
Також відповідно до десятого абзацу підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, такий нерезидент – покупець зобов’язаний не пізніше дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, стати на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину.
Взяття на облік таких нерезидентів здійснюється в порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 Кодексу. Зокрема нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до статті 64 Закону України «Про платіжні послуги», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.
Взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в абзаці першому пункту 64.5 статті 64 Кодексу, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов'язаний подати, зокрема, до дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, – до контролюючого органу за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину.
Процедури обліку нерезидентів встановлені Порядком.
Відповідно до статті 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено статтею 103 Кодексу.
Положення Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012 (далі – Конвенція), поширюються на «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (стаття 1 Конвенції) та до податків, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (стаття 2 Конвенції).
У загальному порядку доходи, що одержуються особою, яка у контексті Конвенції є «резидентом Договірної Держави», від відчуження окремих видів майна, яке належить цій особі на правах власності, є предметом розгляду статті 13 (Доходи від відчуження майна) Конвенції.
Відповідно до пункту 4 статті 13 Конвенції «доходи, одержувані резидентом Договірної Держави від відчуження акцій, які одержують більше ніж 50 відсотків їхньої вартості чи більшої частини вартості прямо або опосередковано від нерухомого майна, розташованого в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватись в іншій Державі».
Пунктом 5 статті 13 Конвенції передбачено, що «(a) Пункт 4 застосовується тільки для доходів, отриманих від нерухомого майна.
(b) Пункт 4 не застосовується до доходів, отриманих від відчуження акцій:
i) які котируються на визнаній фондовій біржі;
ii) у випадку реорганізації корпорації;
iii) коли нерухоме майно, з якого акції отримали свою оцінку (вартість) є нерухомим майном, яке є об’єктом господарської діяльності;
iv) відкритого акціонерного товариства; та
v) подібні проценти у фондах нерухомості.
(c) Пункт 4 не застосовується до доходів, отриманих від відчуження акцій, коли особа, що відчужує майно є:
i) зареєстрованою на визнаній фондовій біржі;
ii) відкрите акціонерне товариство;
iii) пенсійний фонд, фонд страхування або подібний суб’єкт господарювання».
Згідно з пунктом 6 статті 13 Конвенції «доходи від відчуження будь-якого майна, іншого ніж те, про яке йдеться у пунктах 1, 2, 3, 4 і 5 оподатковуються тільки в тій Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно, за умови, що ці доходи підлягають оподаткуванню у цій Договірній Державі».
Абзацом одинадцятим підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу передбачено, що прибуток від здійснення операцій, визначених у підпункті «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4, визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого активу. Якщо на вимогу особи, яка відповідно до цього підпункту є відповідальною за сплату податку з прибутку від здійснення такої операції, нерезидент, який відчужує інвестиційний актив, не надає документи, що підтверджують витрати на придбання такого активу, базою оподаткування податком на такий прибуток є вартість операції з відчуження інвестиційного активу.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок, звіт (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 Кодексу (пункт 46.2 статті 46 Кодексу).
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Кодексу платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до пункту 137.4 статті 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
У разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду (підпункт 137.4.2 пункту 137.4 статті 137 Кодексу).
Відповідно до підпункту «а» пункту 137.5 статті 137 Кодексу для платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році встановлюється річний податковий (звітний) період.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).
Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, відображається у таблиці 1 додатка ПН до рядка 23 ПН Декларації (далі – додаток ПН).
Таким чином, нерезидент – покупець, який набуває право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4, у іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, утримує податок з прибутку від відчуження інвестиційного активу у встановленому порядку та подає Декларацію за річний податковий (звітний) період, у якому таке придбання відбулося.
При цьому, у разі якщо платник податку – нерезидент, який взятий на облік в органах ДПС та з якого не знята ознака платника податку на прибуток, не веде господарську діяльність на території України,то такий платник податку – нерезидент може не подаватиДекларацію, у разі якщо у такого платника податку - нерезидента не виникають об’єкти оподаткування, або показники, які підлягають декларуванню.
Згідно з пунктом 5.9 розділу V Порядку зняття ознаки платника податку на прибуток у реєстрі платників податків – нерезидентів щодо нерезидента, підставою для перебування на обліку якого є придбання інвестиційного активу, визначеного абзацами третім – шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, у іншого нерезидента – продавця, який не має постійного представництва в Україні, здійснюється контролюючим органом після подання податкової декларації з податку на прибуток та перерахування у повному обсязі до бюджету податку на прибуток з доходів інших нерезидентів, отриманих від відчуження інвестиційних активів.
У цьому випадку для зняття ознаки платника податку на прибуток нерезидент має подати заяву нерезидента (для іноземної юридичної компанії, організації або її відокремленого підрозділу) за формою № 1-ОПН з позначками «Іноземна компанія, організація», «Зняття ознаки/закриття» та зазначенням причини зняття ознаки платника податку на прибуток (пункт 3 розділу ІІ заяви).
Відповідно до пункту 67.5 статті 67 Кодексу нерезиденти, визначені у пункті 64.5 статті 64 Кодексу, знімаються з обліку у контролюючих органах після відчуження нерухомого майна та/або закриття всіх рахунків / електронних гаманців у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей та/або закриття на території України відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв, за умови відсутності на території України інших об’єктів оподаткування та об'єктів, пов’язаних з оподаткуванням.
Порядок зняття з обліку нерезидентів у контролюючих органах визначений пунктом 5.10 розділу V та розділом 11.23 розділу ХІ Порядку та здійснюється за загальними процедурами, встановленими Порядком.
Для зняття з обліку іноземна компанія, організація подає до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку заяву за формою № 8-ОПП.
Іноземна компанія має забезпечити остаточні розрахунки з податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, що справляються на території України, подати до контролюючих органів у порядку, встановленому Кодексом, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів на території України, та виконати інші обов’язки платника податків, визначені статтею 16 Кодексу.
Після проведення зазначених заходів у разі відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, та непогашених грошових зобов’язань, іноземна компанія та/або її відокремлений підрозділ знімаються з обліку в контролюючих органах.
Після зняття з обліку за зверненням іноземній компанії видається довідка за формою № 12-ОПП про зняття з обліку іноземної компанії та/або її відокремленого підрозділу.
За результатами розгляду звернення встановлено,що Компанію 26.07.2021 взято на облік в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві в порядку, встановленому п. 64.5 статті 64 Кодексу, присвоєно ознаку платника податку на прибуток та включено до Реєстру платників податків – нерезидент, який набуває право власності на інвестиційний актив.
За інформацією, наданою Головним управлінням ДПС у м. Києві:
Компанією подано декларацію з податку на прибуток за три квартали 2021 року (звітна 09.11.2021 за № та уточнююча 29.12.2021 за № ) з нульовими показниками, що не дає можливості зробити висновок про повноту перерахування до бюджету податку на прибуток з доходів нерезидента, отриманих від відчуження інвестиційного активу;
заява за ф. № 8-ОПП від Компанії до Головного управління ДПС у м. Києві не надходила.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 28.09.2021 стосовно Товариства внесено запис щодо зміни засновників юридичної особи, згідно з якими єдиним засновником Товариства є Компанія.
Отже, зняття ознаки платника податку на прибуток щодо Компанії може бути здійснено контролюючим органому разі виконання умов, визначених Кодексом, після подання податкової декларації з податку на прибуток та перерахування у повному обсязі до бюджету податку на прибуток з доходів інших нерезидентів, отриманих від відчуження інвестиційних активів, на підставі поданої Компанією заяви за формою № 1-ОПН.
Зняття з обліку Компанії може бути здійснено контролюючим органом на підставі поданої Компанією заяви за формою № 8-ОПП за відсутності підстав для перебування на обліку Компанії, визначених пунктом 64.5 статті 64 Кодексу.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |