Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.09.2023 р. № 3217/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду зверненьтовариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство)щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Товариство здійснює діяльність з продажу товарів широкого вжитку через мережу Інтернет на умовах передплати та післяплати із відправкою їх службами, які надають послуги з експедитування (експедиторами).

У зв’язку із складністю розуміння податкового законодавства та законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари (послуги) Товариство звернулось до податкового органу із наступними запитаннями:

1. Чи виникає у Товариства як продавця товару обов’язок сформувати та видати кінцевому споживачу розрахунковий документ – чек реєстратора розрахункових операцій або програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО)? Хто в такому випадку повинен видати чек (продавець
   
   
   товару, чи небанківський надавач платіжних послуг)? Якщо фіскальний чек на суму покупки видає небанківський надавач платіжних послуг в момент зарахування коштів, чи не відбуватиметься подвійна фіскалізація операції, в разі формування такого чеку продавцем товару в момент відправки замовлення на перевізника?
   1. У разі, якщо при відправці товару через ОСОБА_1 чек РРО/ПРРО має сформувати Товариство, просимо вказати відповідь на наступні запитання:

від кінцевих споживачів надходять кошти, як аванс в рахунок майбутньої оплати. До прикладу: споживач придбаває товар, вартістю 1000,00 грн.
При цьому, 100 грн. перераховує Товариству на розрахунковий рахунок, як авансовий платіж. Решту суми – 900,00 грн. оплачує післяплатою при отриманні товару. Таким чином, Товариствуне зрозуміло:

на яку суму формувати фіскальний чек: на суму повної покупки чи на суму готівкової оплати, тобто післяплати?

в який момент формувати фіскальний чек: в момент відправки посилки чи в момент надходження коштів на розрахунковий рахунок Товариства від
ОСОБА_2?

2. Що рахувати першою подією і коли формувати податкову накладну в разі співпраці за описаною вище схемою?
   1. При отриманні попередньої (авансової) оплати в сумі 100 гри, ми створюємо податкову накладну на суму 100 грн.

Якщо все ж таки Товариство має формувати фіскальний чек, коли формувати податкову накладну за підсумками дня і на яку суму? На суму покупки, тобто 1000,00 грн? Чи на суму розрахункової операції – 900,00 грн. післяплати? Чи є якийсь напрацьований механізм реєстрації податкового зобов’язання в такому випадку?

3. Коли Товариство має формувати чеки РРО/ПРРО у випадку отримання передоплати за товар: в день отримання коштів небанківським надавачем платіжних послуг, чи в момент отримання коштів на поточний рахунок Товариства?
4. Чи можливо працювати за наступним алгоритмом: електронний розрахунковий документ формувати в день зарахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства від небанківського надавача платіжних послуг, та надсилати його споживачу засобами електронного зв’язку, при цьому створювати податкову накладну за підсумками дня на суму зарахованих коштів від кінцевих споживачів після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства від небанківського надавача платіжних послуг?
5. Що рахувати першою подією таяк формувати податкову накладну за підсумками дня в ситуації коли товар відвантажений експедитору в день отримання коштів небанківським надавачем платіжних послуг, а платіж від небанківського надавача платіжних послуг на поточний рахунок Товариства надійшов на наступний робочий день?
6. Чи правомірним буде всі дні перебування у відрядженні рахувати за тарифом, що передбачає закордонне відрядження, чи час перебування в Україні зараховувати у відрядження по території нашої держави, відповідно коригувати суму відрядних щоразу після повернення з відрядження і звітування про його проходження?

Перед наданням відповідей на поставлені податковому органу питання, звертаємо увагу Товариства, що запит хоч і відповідає вимогам статті 52 Кодексу, водночас, не містить інформації щодо його  взаємовідносин із експедитором та небанківським надавачем платіжних послуг, не зазначено, який статус у договірних відносинах вони мають, а також не розкрито алгоритму взаємодії з контрагентами, задіяними у продажі товарів, що є ключовим для визначення кола обов’язків у сфері здійснення розрахунків за товари (послуги).

Враховуючи викладене, консультація надається щодо фактичних обставин наведених у зверненні.

Щодо питання 1

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Верховним Судом у постанові від 16.04.2021 по справі № 520/7835/19 уже досліджувалось питання здійснення розрахунків у сфері дистанційної торгівлі при здійсненні продажу товарів із використанням мережі Інтернет і прийманням оплати за товар за допомогою систем  надавачів платіжних послуг.

Верховний Суд визначив, що наведені вище правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі – ПК України), Законом № 265, Законом України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон № 2346-III) (на сьогодні це Закон України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591-IX)), які підлягають застосуванню у редакціях, чинних на час виникнення правовідносин.

Також, постанова Верховного Суду містить посилання і на інші закони України. Звертаємо увагу, що нормативно-правові акти (у тому числі і Національного банку України), які прийняті на виконання законів України не можуть їм суперечити та врегульовують ті ж правовідносини.

Як уже зазначалось, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265, визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО/ПРРО та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем встановлює Закон № 675-VIII.

Цей Закон також визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до статті 3 Закону № 675-VIII інтернет-магазин – засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину; електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Частиною другою статті 7 Закону № 675-VIII встановлено, що продавець (виконавець, постачальник) під час вчинення електронного правочину зобов’язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам.

Згідно зі статтею 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов’язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023-XII).

У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним надавачем платіжних послуг або оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством.

Обов’язок надати розрахунковий документ Законом № 1023-XII обумовлений можливістю реалізувати споживачем права, надані йому цим Законом, у разі придбання ним товару неналежної якості.

Частиною сьомою статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов’язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом (частина десята статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною одинадцятою статті 11 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов’язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.

Також, пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII визначено, що підтвердженням вчинення усного правочину оформляється, зокрема, касовим чеком, передбаченим Законом № 265/95-ВР, або іншими документами.

Стаття 13 Закону № 675-VIII визначає порядок розрахунків у сфері електронної комерції. Так, розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу), зокрема, касовий.

Таким чином надавач платіжних послуг надає ініціатору переказу коштів фіскальний чек, який підтверджує лише прийняття ним від ініціатора готівки чи електронного платіжного засобу для переказу коштів за наданими реквізитами, що є окремою операцією.

Суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише продавець, який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов’язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю.

Водночас, виходячи із суті визначення індивідуальної податкової консультації, вимог до її оформлення та обсягу повноважень покладених на  податкові органи, вбачається, що платники податків, при оформленні  звернень на отримання індивідуальної податкової консультації повинні зазначати, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації та наводити фактичні обставини.

Оскільки у зверненні не розкрито алгоритму взаємодії з покупцями та контрагентами, які можливо є задіяними у продажі товарів, однозначну або більш конкретну відповідь на питання 1 надати неможливо.

Щодо питання 1.1

У описаній ситуації продаж товарів в кредит передбачає їх передачу покупцеві до моменту оплати, тому у таких випадках Товариство до моменту отримання покупцем товару має сформувати відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту із зазначенням у ньому виду оплати «кредит / відстроченням / розстроченням платежу», або іншої, що відповідно до закону більш якісно характеризує правовідносини, що склались між покупцем та продавцем, із зазначенням у ньому загальної вартості проданого товару та суми заборгованості , яку має сплатити Покупець після отримання товару.

У випадку неможливості зазначення у фіскальному чеку виду оплати «післяплата / кредит / відстроченням / розстроченням платежу» достатньо буде вказати форму оплати «Безготівкова», оскільки, для отримувача коштів переказ коштів на його поточний рахунок є безготівковим незалежно від «способу оплати», який використаний ініціатором переказу.

Щодо питань 2 та 2.1

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу .

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу  визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу , збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) визначено статями 187, 198 та 201 розділу V Кодексу .

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу  визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка

з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі посилання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а вразі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996), незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V Кодексу  при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені Кодексом  терміни. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Особливості складання податкових накладних за щоденними підсумками операцій визначено пунктом 201.4 статті 201 розділу V Кодексу .

Так, податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу  та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненнях, Департамент повідомляє, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Враховуючи зазначене, та як відповідь на питання 3 повідомляємо, що за операцією Товариства з постачання на митній території України товарів покупцю (кінцевому споживачу) із залученням перевізника (служби доставки) датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та складання податкової накладної буде будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме:

дата зарахування коштів від покупця (кінцевого споживача) на рахунок Товариства в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

або

дата фактичної передачі Товариством товарів перевізнику (службі доставки) для їх подальшої доставки покупцю (кінцевому споживачу).

Щодо питання 3 та питання 4 у частині питання фіскалізації операцій

Як уже зазначалось, Верховним Судом уже досліджувалось зазначене питання у постанові Верховного Суду від 16.04.2021 по справі № 520/7835/19, де окрім наведеного вище, також зазначено, що платіжні сервіси та сервіси переказу коштів (у визначенні Закону № 1591-IX – засоби дистанційної комунікації) призначені для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами- підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп’ютерів та/або інших мобільних пристроїв та з використанням банківських платіжних карток.

За своїм змістом вони є системами для надання послуг з еквайрингу у дистанційному режимі.

Колегія суддів вважає, що продаж товарів на умовах передоплати із застосуванням засобів дистанційної комунікації відбувається у три етапи:

1) операція з приймання платіжним сервісом коштів від покупця, про що формується відповідне електронне повідомлення про приймання коштів;

2) операція безготівкового переказу платіжним сервісом коштів, прийнятих від покупця, на банківський рахунок продавця;

3) передача товару покупцю.

З технічної точки зору між продавцем товарів і фінансовою установою, якій належить платіжний сервіс, відбувається саме операція з безготівкового переказу коштів, для проведення якої застосування РРО не є обов’язковим, разом з тим, суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є продавець товарів, і отримувач такого товару (покупець), який здійснює грошовий розрахунок за цей товар у дистанційному режимі за допомогою платіжного сервісу.

На правильність цього висновку вказує і юридична модель здійснення платежу за електронним договором з оплатою через використання електронних платіжних сервісів, яка передбачає використання для розрахунку саме банківської платіжної картки в дистанційному режимі.

Положення Закону № 265 прямо визначають необхідність оформлення відповідного розрахункового документа у разі застосування банківської платіжної картки при здійсненні такої розрахункової операції, хоча її характер і є безготівковим.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що у разі придбання товару на умовах передоплати із застосуванням платіжних сервісів суб’єкт господарювання повинен вкласти у поштове відправлення раніше роздрукований з використанням РРО/ПРРО розрахунковий документ установленої законодавством форми і змісту на повну суму проведеної операції, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів. У передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити».

Додатково звертаємо увагу, що відповідно до загальнодоступної інформації та договорів-приєднання, розміщених на вебсайтах небанківських надавачів платіжних послуг, прямо вказано, що такі надавачі платіжних послуг надають своїм клієнтам послуги з еквайрингу.

Отже, приймання Товариством оплати за товари із використанням еквайрингу потребує обов’язкового застосування РРО/ПРРО та видачі або надсилання покупцеві розрахункового документу встановленої форми та змісту на загальних підставах.

З урахуванням викладеного та  як відповідь на питання 3 та 4 повідомляємо, що отримані Товариством платежі із використанням еквайрингу слід фіскалізувати із обов’язковим дотримання наступних двох умов:

фіскалізація таких операцій відбувається не пізніше наступного робочого дня Товариства на підставі виписок про рух коштів на рахунках Товариства;

фіскалізація таких операцій відбувається не пізніше ніж придбаний товар буде вручений покупцю.

Щодо питань 4 та 5

Умови, за яких може бути складена податкова накладна за щоденними підсумками операцій, визначено пунктом 201.4 статті 201 розділу V Кодексу.

Зокрема, податкова накладна за щоденними підсумками операцій може бути складена постачальником (якщо податкова накладна не була складена на такі операції) у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (неплатнику ПДВ), розрахунки за які проводяться через небанківського надавала платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника).

При цьому складання податкової накладної за щоденними підсумками операцій є правом платника ПДВ, а не його обов’язком.

Якщо за операцією з постачання товарів Товариством була складена податкова накладна у загальновстановленому порядку, зокрема, на дату перерахування покупцем (кінцевим споживачем) грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства як частини попередньої (авансової) за такі товари, то можливість складання податкової накладної за щоденними підсумками у такому випадку відсутня.

Додатково інформуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у зв