Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.09.2023 р. № 3253/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення    щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує надавати своїм працівникам безпроцентні позики (поворотну фінансову допомогу) на регулярній основі. Поворотна фінансова допомога надаватиметься за зверненням працівників у розмірах, що відповідають їх заробітній платі. Водночас у договорі про надання поворотної фінансової допомоги міститься згода працівника на утримання роботодавцем суми наданої працівникові поворотної фінансової допомоги з суми нарахованої йому заробітної плати при здійсненні роботодавцем виплати заробітної плати.

Крім того, Товариство (за договором доручення на здійснення переказу коштів) планує перекласти на працівників свої зобов’язання щодо сплати послуг платіжної установи. При цьому Товариство не буде відшкодовувати працівникам плату за послуги платіжної установи, а врахує таку суму як безповоротну фінансову допомогу з боку працівника, тобто в дохід роботодавця.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з  питань:

1. Чи не буде така поворотна фінансова допомога розцінюватися як заробітна плата?

2. Коли саме виникає оподатковуваний дохід, тобто коли потрібно утримувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та нараховувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок): на дату виплати працівникові поворотної допомоги, яка погашатиметься шляхом утримання із заробітної плати, чи на дату нарахування заробітної плати?

3. Чи потрібно при оподаткуванні заробітної плати, з якої буде отримуватися поворотна фінансова допомога, застосовувати натуральний коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ст. 164 Кодексу?

4. Чи виникають податкові зобов’язання з податку на додану вартість у роботодавця на дохід у вигляді безповоротної фінансової допомоги у разі сплати працівниками за послуги платіжної системи замість роботодавця?

Щодо першого – третього питань

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фінансова допомога – це допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються ст.ст. 1046 – 1053 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

При цьому в законодавстві визначаються поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (ст.ст. 530, 631 ЦКУ).

Так, відповідно до ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 631 ЦКУ визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу «Перехідні положення» передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108), та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).

Таким чином, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується фізичною особою на підставі укладеного договору позики, протягом його строку дії, тобто часу, упродовж якого боржник повинен виконати обов’язок щодо повернення отриманої допомоги, не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором. Крім того, такий дохід не є базою нарахування єдиного внеску.

Водночас слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону № 108 заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К – коефіцієнт, Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Отже, оподаткування заробітної плати здійснюється без урахування коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст. 164 Кодексу.

Повідомляємо, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, Міністерство економіки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці, трудових відносин.

Таким чином, з питання віднесення поворотної фінансової допомоги до заробітної плати доцільно звернутися до Міністерства економіки України.

Щодо четвертого питання

Пунктом 44.1 ст. 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44
глави 1 розділу II Кодексу.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Правові основи оподаткування податку на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Відповідно до п.п. «а» та «б» п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та/або послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу.

Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).

Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).

Враховуючи викладене, якщо кошти, отримані Товариством від працівників за послуги платіжної системи, розцінюються як безповоротна фінансова допомога, то такі кошти не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість Товариства.

Якщо такі кошти розцінюються як компенсація вартості товарів/послуг, то такі кошти включаються до бази оподаткування податку на додану вартість.

При цьому слід зазначити, що конкретний випадок податкових взаємовідносин має розглядатися з урахуванням договірних умов та суттєвих обставин щодо здійснених господарських операцій, а також первинних документів, оформлених за такими операціями.

Враховуючи викладене, питання щодо необхідності включення Товариством до бази оподаткування податком на додану вартість коштів, які сплачують працівники за послуги платіжної системи, може бути розглянуте після отримання інформації про те, яким чином відображаються такі операції у бухгалтерському обліку.

Водночас слід зазначити, що згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані у Кодексі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.