Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.10.2023 р. № 3276/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба Україниза результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця(далі – Підприємець)
від, надісланого листом ГУ ДПС у області від
№  (вх. ДПС №від), керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України(далі – Кодекс), повідомляє таке.

Як зазначено у зверненні, практична необхідність отримання податкової консультації пов’язана зі складністю застосування Кодексу та Закону України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265)та полягає у необхідності формування чіткого розуміння обсягу податкових обов’язків, що виникають, як наслідок ситуації, викладеної нижче.

Відповідно до змісту звернення, Підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку ІІІ групи), здійснює діяльність у сфері торгівлі та надає для оплати реквізити свого електронного платіжного засобу (платіжної карти).

Враховуючи викладене, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи є отримання оплати таким способом розрахунковою операцією?
2. Чи зобов’язаний Підприємець використовувати РРО/ПРРО у такому випадку?

Оскільки, останнім часом стало поширеним використання у зверненнях поняття розрахунковий рахунок фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) по відношенню до поточного рахунку ФОП, перед наданням відповідей на поставлені податковому органу питанняхочемо окремо наголосити.

За визначеннями, наведеними у пункті 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022  № 162 (далі – Інструкція № 162):

платіжний рахунок – рахунок, що відкривається небанківським надавачем платіжних послуг користувачу на договірній основі виключно для цілей виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

поточний рахунок – рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

розрахунковий рахунок – рахунок, що відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, що має право на надання платіжних послуг, виключно для цілей забезпечення виконання платіжних операцій його користувачів.

Тобто, розрахунковий рахунок відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, а ФОП відповідно може мати лише платіжний та/або поточний рахунок.

Також зазначаємо, що згідно з пунктом 10 розділу ІІнструкції № 162, фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Також, пунктом 24 розділу І Інструкції № 162 визначено, що за поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам-резидентам у національній валюті, здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За платіжними рахунками, що відкриваються небанківськими надавачами платіжних послуг користувачам-резидентам у національній валюті, здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, з урахуванням особливостей, визначених Законом та в пункті 24 розділу I Інструкції № 162.

Забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичнихосіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Звертаємо увагу, що дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено статтею 3 такого Закону.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265, розрахункова
операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації, як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою  POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрінгу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться СГ всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Саме тому, обов’язок СГ застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Поряд з цим, пунктом 2 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному вебпорталі
національного проєкту із розвитку підприємництва та експорту «Дія.Бізнес», Інтернет –банкінг (онлайн/веб-банкінг) – це один із видів дистанційного банківського обслуговування, який надає доступ до рахунків та банківських операцій в будь-який час через Інтернет (за допомогою комп’ютера, планшету або телефону).

Він,за своєю суттю, не може бути будь-яким, а стає доступним при використанні реквізитів поточного рахунку, є аналогічним здійсненому за допомогою відділень банківських установ та не потребує застосування РРО/ПРРО, оскільки має ознаки банківської операції у розумінні Закону № 265.

Таким чином, у відповідь на перше питання слід зазначити, що операція щодо оплати покупцем за товар з використанням реквізитів електронного платіжного засобу (у тому числі платіжної картки) Підприємця є розрахунковою у розумінні Закону № 265.

Надаючи відповідь на поставлене у зверненні друге питання повідомляємо.

Для Підприємця, на якого поширюється дія Закону № 265 в цілях застосування РРО/ПРРО, не має значення спосіб оплати обраний покупцем, а має значення лише спосіб, запропонований покупцю ним самим.

Тобто, надання Підприємцем для оплати за товар реквізитів свого електронного платіжного засобу (платіжної карти) або надання покупцю можливість здійснити оплату за товар з використанням реквізитів будь-яких електронних платіжних засобів, вимагає застосування РРО/ПРРО, у встановленомуЗаконом № 265 порядку.

Водночас, якщо Підприємець надає покупцю для оплати за товар реквізити свого поточного рахунку і покупець самостійно здійснює оплату з їх використанням, то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки оплата товарів буде відбуватися за допомогою різновиду банківських операції.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.