Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.10.2023 р. № 3306/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо надання права на використання комп’ютерної програми та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між Товариством-1 (ліцензіаром) та  Товариством-2 (ліцензіатом) 01.07.2023 укладено ліцензійний договір (далі – Ліцензійний договір від 01.07.2023), предметом якого є передача Товариством-1 (ліцензіаром) на користь Товариства-2 (ліцензіата) невиключного права на використання комп’ютерної програми в обумовлених у Ліцензійному договорі від 01.07.2023 обсягах і на визначений строк, а Товариство-2 (ліцензіат) отримує права і зобов’язується виплачувати Товариству-1 (ліцензіару) винагороду.

Зокрема, умовами Ліцензійного договору від 01.07.2023 передбачено, що використання комп’ютерної програми здійснюється в обсязі відповідних онлайн-сервісів, перелік яких відображається у додатках до Ліцензійного договору від 01.07.2023 (пункт 2.5 Ліцензійного договору від 01.07.2023).

Невиключна ліцензія включає в себе наступні права та умови використання комп’ютерної програми (пункт 3.1 Ліцензійного договору від 01.07.2023):

право використовувати комп’ютерну програму з правом внесення змін (модифікацій) до неї та виправлення помилок у ній;

право відтворювати комп’ютерну програму, а також здійснювати її запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій) або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер;

умови використання комп’ютерної програми не обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення не обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання кінцевим споживачем.

Водночас, згідно з пунктом 3.2 Ліцензійного договору від 01.07.2023 спосіб використання комп’ютерної програми включає в себе, зокрема, відтворення комп’ютерної програми для використання у повсякденній господарській діяльності Товариства-2 (ліцензіата).

З огляду на викладене, Товариство-1 просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

чи є в описаній у зверненні ситуації операція Товариства-1 з надання Товариству-2 права на використання комп’ютерної програми об’єктом оподаткування ПДВ?

Разом з тим, з положень, визначених у пунктах 3.1 і 3.2 Ліцензійного договору від 01.07.2023, не у повній мірі залишається зрозумілим, чи надання права на відтворення комп’ютерної програми передбачає відтворення конкретної (виключної) кількості її копій для використання у повсякденній господарській діяльності Товариства-2 (ліцензіата), чи Товариство-2 (ліцензіат) має право на відтворення необмеженої кількості її копій.

У зв’язку з цим, ДПС надає загальне роз’яснення норм ПКУ щодо порушеного питання.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до статті 418 ЦКУ право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ та іншим законом.

Згідно з частиною першою статті 420 та частиною першою статті 433 ЦКУ до об'єктів права інтелектуальної власності та авторського права, зокрема, належать комп'ютерні програми.

Правила та умови розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (у тому числі використання об'єкта права інтелектуальної власності) визначено Главою 75 ЦКУ.

Статтею 1107 ЦКУ визначено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких правочинів:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій (електронній) формі, за винятком випадків, визначених законом.

У разі недодержання письмової (електронної) форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Термін «комп'ютерна програма» визначено у Законі України від 01 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права». Так, під комп’ютерною програмою розуміється набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером (настільним комп'ютером, ноутбуком, смартфоном, ігровою приставкою, смарт-телевізором тощо), які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату, зокрема операційна система, прикладна програма, виражені у вихідному або об'єктному кодах.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та  підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

При цьому підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено, що роялті – це будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об'єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує.

Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Якщо у розумінні норм та згідно з умовами, визначеними підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ (у тому числі, якщо Товариству-2 надається право на відтворення необмеженої кількості копій комп’ютерної програми), платіж, що сплачується Товариством-2 Товариству-1 за надання невиключного права на використання комп’ютерної програми, вважається роялті, то операція  Товариства-1 з надання Товариству-2 права на використання комп’ютерної програми згідно з Ліцензійним договором  від 01.07.2023 не буде об’єктом оподаткування ПДВ.

Якщо у розумінні норм та згідно з умовами, визначеними підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ (у тому числі, якщо Товариству-2 надається право на відтворення конкретної (виключної) кількості копій комп’ютерної програми для використання у повсякденній господарській діяльності), платіж, що сплачується Товариством-2 Товариству-1 за надання невиключного права на використання комп’ютерної програми, не вважається роялті, то операція Товариства-1 з надання Товариству-2 права на використання комп’ютерної програми згідно з Ліцензійним договором від 01.07.2023 буде об’єктом оподаткування ПДВ та підлягатиме оподаткуванню податком у загальновстановленому порядку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).