Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.10.2023 р. № 3312/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула зверненнящодо правомірності застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, встановленого підпунктом 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України (далі – Кодекс) за операціями з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, повідомляє.

Згідно з інформаційними базами даних ДПС, станом на 08.08.2023 року, Інститут не зареєстровано як платник ПДВ.

Як зазначено у зверненні, метою діяльності Інституту є задоволення потреб органів досудового розслідування, судових та інших державних органів, а також юридичних та фізичних осіб у забезпеченні їх незалежною, кваліфікованою та об’єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки. Інститут є неприбутковою бюджетною установою. Джерелом формування фінансових ресурсів Інституту є бюджетні асигнування за загальними та спеціальними фондами державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, Інститут просить надати податкову консультацію з питання правомірності застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, встановленого підпунктом 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу за операціями з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Статтею 5 розділу I Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII (далі – Закон № 4038) визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

Статтею 7 Закону № 4038 встановлено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Частинами четвертою – сьомою статті 15 Закону № 4038 встановлено, що проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у кримінальному провадженні державними спеціалізованими установами, судово-медичними та судово-психіатричними установами на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника здійснюється за рахунок замовника.

Витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника.

Перелік платних послуг, що надаються науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України (далі – Перелік), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 року № 804 «Деякі питання надання платних послуг науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції» зі змінами і доповненнями (далі – Постанова № 804).

Пунктом 2 Постанови № 804 встановлено, що:

вартість проведення судових експертиз та експертних досліджень, включених до переліку платних послуг, що надаються науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції, визначається відповідно до нормативної вартості однієї експертогодини, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710 ,,Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів”;

інші послуги, включені до затвердженого цією постановою переліку, надаються науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції за згодою сторін за плату в обсязі, що відшкодовує витрати, пов'язані з їх виконанням;

послуги, включені до переліку платних послуг, що надаються науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції, і пов'язані з діяльністю, для провадження якої законодавством встановлені певні вимоги, можуть надаватися за умови дотримання зазначених вимог.

Виходячи з наведених положень Закону № 4038 та пункту 2 Постанови № 804, кошти, що отримуються науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України від платних послуг, використовуються ними для покриття витрат, що пов'язані з їх виконанням.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 - 183 розділу V Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу I та пунктом 180.1 статті 180 розділу V Кодексу.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу (підпункт ,,б” пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Згідно з підпунктом 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими такими органами або законодавством надавати зазначені послуги, обов'язковість отримання (надання) яких установлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо.

Для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, визначеного підпунктом 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу, необхідне одночасне виконання таких умов:

послуги повинні надаватися органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими такими органами або законодавством надавати зазначені послуги;

послуги, які надаються, повинні бути платними;

обов'язковість отримання фізичними і юридичними особами послуг повинна бути встановлена законодавством;

кошти за надані послуги у повному обсязі повинні надходити до бюджету.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо.

У випадку, якщо операції платника податку з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам здійснюються відповідною уповноваженою особою та чинним законодавством встановлено обов'язковість отримання таких послуг на платній основі та кошти за їх постачання у повному обсязі зараховуються до бюджету, то операції з постачання таких послуг звільняється від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу.

У випадку, якщо операції платника податку з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам здійснюються відповідною уповноваженою особою та чинним законодавством встановлено обов'язковість отримання таких послуг на платній основі та кошти за їх постачання у повному обсязі не зараховуються до бюджету, то операція з постачання таких послуг не звільняється від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу, а підлягають оподаткуванню у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Оскільки Інститут не зареєстрований як платник ПДВ, то операції Інституту з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам не є об'єктом оподаткування ПДВ. Водночас, якщо загальний обсяг оподатковуваних ПДВ операцій (у тому числі з урахуванням обсягу операцій з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам) за останні 12 календарних місяців в Інституті перевищить 1 млн гривень, то Інститут згідно з вимогами Кодексу повинен зареєструватись як платник ПДВ в обов'язковому порядку.

Починаючи з дати реєстрації Інституту як платника ПДВ операції Інституту з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам будуть об'єктом оподаткування ПДВ, але при дотриманні умов, встановлених підпунктом 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу, звільнятимуться від оподаткування ПДВ.

Отже, операції з постачання зазначених у зверненні послуг оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків, за виключенням тих, які звільняються від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 197.1.18 пункту 197.1 статті 197 розділу V Кодексу у разі, якщо вони постачаються відповідною уповноваженою особою і чинним законодавством встановлено обов'язковість отримання таких послуг на платній основі та кошти за їх постачання у повному обсязі зараховуються до бюджету.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).