Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.10.2023 р. № 3323/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду запиту ………………………………. ……………………….. , про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення Підприємець є платником єдиного податку 2 групи, здійснює діяльність з продажу товарів через мережу Інтернет тканинних ролетів, штор, тюлі, тканини для штор, карнизів, постільної білизни, ковдр, подушок. У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахункових за товари (послуги)Підприємець звернувся до податкового органу із наступними запитаннями:

1. Чи потрібно Підприємцю застосовувати реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) при отриманні оплати за товар на поточний розрахунковий рахунок Підприємця, а саме коли продавець надає покупцю – фізичній особі повні банківські реквізити для здійснення оплати – номер поточного рахунок Підприємця у форматі IBAN?
2. Чи потрібно Підприємцю – платнику єдиного податку, під час продажу тканинних ролетів, штор, тюлі, тканини для штор, карнизів, постільної білизни, ковдр, подушок,що не входять до Переліку № 231, мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання таких товарів?
3. Чи можна здійснювати друк фіскального чека та його надання покупцю в електронній формі у випадку надсилання товарів покупцям через перевізника (поштовий, кур’єрський чи логістичний сервіс/службу) не пізніше ніж в момент отримання покупцем товару від перевізника?
4. Чи можна у випадку коли покупець не забрав у відділені перевізника посилку відправлену йому на умовах післяплати проводити по РРО/ПРРО операцію повернення товарів на підставі документа перевізника (квитанції, чека, накладної тощо), який підтверджує повернення відправленого товару та чеку РРО/ПРРО, в яких такі товари ідентифіковані, без складання акту про повернення товару в якому зазначені дані документа, що встановлює особу покупця?
5. З яким видом оплати необхідно вибивати чек у випадку відправлення товарів через перевізника (поштовий, кур’єрський чи логістичний сервіс/службу), із наступним отриманням післяплати на поточний рахунок: готівка, розрахунковий рахунок, карта тощо? Чи можна вибивати чеки із таким видом оплати як «Післяплата» у випадку коли товар був відправлений через перевізника (поштовий, кур’єрський чи логістичний сервіс/службу) на умовах післяплати із наступним зарахуванням коштів на поточний рахунок Підприємця?
6. Як у чекові має бути зазначена група товарів замість назви товарів у випадку якщо Підприємець здійснює продаж грілок для ніг та тіла?

Щодо питання 1

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).

Законом № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Тобто, для Підприємця, як суб’єкта господарювання на якого поширюється дія Закону № 265, для цілей застосування РРО/ПРРО не має значення який спосіб для оплати обрав покупець (споживач), а має значення лише спосіб, який запропоновано Підприємцем покупцю.

Враховуючи зазначене, та як відповідь на питання 1, повідомляємо, що у разі, якщо Підприємець надає покупцю для оплати за товар реквізити свого поточного рахунку і покупець здійснює оплату з їх використанням, то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки така операція є різновидом банківської операції у розумінні Закону № 265, незалежно від обраного покупцем способу оплати.

Щодо питання 2

Фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння), не зобов’язані вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання таких товарів.

Наведений висновок ґрунтується на аналізі вимог Кодексу та пункту 12 статті 3 Закону № 265.

Зокрема, пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 296.1 статті 296 Кодексу фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Враховуючи зазначене, та як відповідь на питання 2, повідомляємо, що  Підприємець зобов’язаний вести облік доходів з урахуванням вимог
пункту 44.1 статті 44 Кодексу та не повинен підтверджувати (в тому числі первинними документами) витрати на придбання товарів.

Додатково повідомляємо, що необхідність мати документи, що підтверджують походження товару визначено не лише податковим законодавством.

Щодо питання 3

Відповідно до вимог статті 3 Закону № 265, суб’єкти господарювання при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через РРО/ПРРО та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Таким чином, та як відповідь на питання 3, повідомляємо, що у випадку організації Підприємцем своєї господарської діяльності у спосіб описаний у зверненні, і який передбачатиме надсилання покупцеві створеного Підприємцем відповідного розрахункового документу не пізніше моменту отримання покупцем товару, зазначене повністю відповідатиме вимогам Закону № 265.

Додатково звертаємо увагу, що електронний розрахунковий документ може бути надісланий на наданий покупцем, як абонентський номер так і адресу електронної пошти.

Щодо питання 4

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за № 918/29048, реєстрація продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією.

Розрахунковий документ на повну суму проведеної операції, створений у паперовій та/або електронній формі, надається особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяги введені в режимі реєстрації.

Наголошуємо, що обов’язком саме продавця товарів є організація надання інформації щодо підтвердження повернення товарів без їх продажу від служби доставки.

Таким чином, та як відповідь на питання 4, повідомляємо, що у випадку не отримання або відмови від товару покупцем, при відправці їх за допомогою служб доставки достатньо в режимі реєстрації провести операцію повернення товарів на підставі квитанції (інших підтвердних документів) від служби доставки про повернення відправлення та чеку РРО/ПРРО, в яких такі товари ідентифіковані.

Жодних актів на повернення коштів складати не потрібно, так як такі акти складаються лише у випадках повернення коштів покупцю і сума повернення при цьому перевищує 100 гривень.

Щодо питання 5

Відповідно пункту 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року
№ 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 р. за
№ 220/28350 (далі – Положення № 13), визначено, що фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити як позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19).

Звертаємо увагу, що наведений вище рядок 19 фіскального чеку містить слово «тощо», яке вказує на невичерпність наведеного переліку форм та видів розрахунків, а тому, як відповідь на питання 5, повідомляємо, що видача покупцям фіскальних чеків із способами розрахунку описаними у зверненні не суперечать вимогами Закону № 265 та Положення № 13.

Щодо питання 6

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265 фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.

Разом з тим, у випадку виникнення сумнівів щодо правильності віднесення певних товарів (послуг) до певних груп рекомендуємо використовувати Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016:2010  (наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457) та зазначати товар (послугу), який класифікується за назвою «Групи» замість відображення конкретної позиції.

Звертаємо увагу, що зазначена вище норма Закону № 265 покликана спростити користування касовою технікою для певної категорії платників податків, а тому не містить в собі формалізованих вимог до зазначення найменування товару/послуги у фіскальному чеку.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання 6, повідомляємо, що Підприємець має право у розрахунковому документі як назву товару
зазначати, «Комплект постільної білизни «Метелики» - евро, бязь голд. Арт.нормBG15-322», «Ролет тканинний «Абстракція» 55*160, арт номер 616в1-55*160» та ін., або використати назву групи товарів «Білизна постільна», «Ролет тканинний».

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.