Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.10.2023 р. № 3488/ІПК/99-00-04-02-03-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо подання податкової та фінансової звітності, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

У своєму зверненні Товариством повідомлено про зміну у 2022 році свого місця знаходження з відповідною зміною контролюючого органу, в якому Товариство взято за основним місцем на облік.

Крім того, Товариством зазначено, що після повномаштабного вторгнення російської федерації в Україну та вжиттям відповідними органами державної влади України заходів забезпечення захисту національних інтересів України, Товариствовтратило можливість проводити розрахункові операції, в тому числі за господарськими зобов’язаннями, крім операцій зі сплати податків та обов’язкових платежів та виплати заробітної плати працівникам, у зв’язку з тим, що у складі його засновників є громадянин російської федерації.

При цьому, Товариство продовжувало здійснювати обчислення сум податків та їх часткову сплату до бюджету, проте, податкова та фінансова звітність ним не подавалась. Так, станом на дату звернення ним неподано податкову та фінансову звітність, а саме:

податкові декларації з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за звітні (податкові) періоди починаючи з грудня 2022 року по дату складання звернення;

податкові розрахункисум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску – з ІV кварталу 2022 року по ІІ квартал 2023 року;

податкову декларацію з податку на прибуток за 2022 рік;

фінансову звітність за 2022 рік.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:яким чином та за якими формами йому подати зазначену вище податкову звітність за вказані звітні (податкові) періоди.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2 та 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Відповідно пункту 49.1 статті 49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 статті 49 Кодексу визначено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.2¹статті 49 Кодексу).

Згідно з пунктом 49.3 статті 49 Кодексу податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг», зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 851), та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги», зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2155).

Відповідно пункту 49.4 статті 49 Кодексу платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України № 851 та № 2155.

Податкова звітність з ПДВ подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України № 851 та № 2155.

Фінансова звітність, звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються згідно з вимогами абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 Кодексу, подаються в електронній формі з дотриманням вимог законів України № 851 та № 2155 до контролюючих органів платниками податку на прибуток підприємств та неприбутковими підприємствами, установами, організаціями, які подають податкову звітність в електронній формі.

Згідно пункту 48.1 статті 48 Кодексуподаткова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до пункту 48.2 статті 48 Кодексу обов’язкові реквізити – це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

При цьому, пунктом 48.7 статті 48 Кодексу визначено, щоподаткова звітність, складена з порушенням норм статті 48 Кодексу, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 Кодексу.

Щодо подання податкової декларації з ПДВ

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 Кодексузвітним (податковим) періодом є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Кодексу).

Станом на дату реєстрації цієї індивідуальної податкової консультації податкова декларація з ПДВподається заформою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами та доповненнями.

Щодо податкової декларації з податку на прибуток та фінансової звітності

Згідно з пунктом 137.4 статті 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 статті 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Річний податковий (звітний) період встановлюється для платників згідно з пунктом 137.5 статті 137 Кодексу.

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з підпунктом 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 Кодексу податкова декларація з податку на прибуток, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 статті 49 Кодексу для такого базового звітного (податкового) періоду, крім податкової декларації з податку на прибуток та розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, які розраховуються наростаючим підсумком за рік (пункт 49.19 статті 49 Кодексу).

Податкова звітність з податку на прибуток підприємств подається за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860, зі змінами та доповненнями (далі – наказ № 897).

Крім того, для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 Кодексу).

Організація та ведення бухгалтерського обліку в Україні визначається Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996).

Закон № 996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність (частина перша статті 2 Закону № 996).

Частиною другою статті 2 Закону Закон № 996 встановлено, що підприємства (крім бюджетних установ) можуть належати до мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств, а також визначено критерії, за якими підприємства відносяться до відповідної категорії. Так, належність до таких категорій залежить від кількості працюючих, балансової вартості активів та чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік.

Підприємства зобов’язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку (частина перша статті 11 Закону № 996).

Форми фінансової звітності, які повинні подаватися підприємствами, що складають фінансову звітність за національними стандартами, наведені у додатку № 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.02.2013 №336/22868, зі змінами та доповненнями.

Суб’єкти малого підприємництва при складанні фінансового звіту застосовують Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39,зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382, зі змінами та доповненнями.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до пункту 46.2 статті 46 Кодексу, платниками податку на прибуток, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом № 897 зі змінами та доповненнями, та є її невід’ємною частиною.

Щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску(далі – Розрахунок)

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, Розрахунок (з розбивкою по місяцях звітного кварталу) до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування зобов’язаний подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені ПКУ. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового Розрахунку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (із змінами) (далі – порядок № 4).

Дія порядку № 4 поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів – юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділу IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16¹підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, та на платників єдиного внеску, визначених підпунктом 1 та 16 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу I порядку № 4).

Пунктом 1 розділу II порядку № 4 визначено, що Розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.

Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку протягом звітного періоду.

Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку визначено, що розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент та незалежно від того чи виплачені платником єдиного внеску суми такого внеску фактично після їх нарахування до сплати протягом звітного періоду.

Таким чином, Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку протягом звітного періоду за формою, яка діє на день подання Розрахунку.

При цьому, Розрахунок подається платником в один із таких способів:

засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів№ 851 та № 2155;

на паперовому носії разом з електронною формою на електронному носії інформації;

надсилається поштою з повідомленням та описом про вкладення, за умови, якщо кількість рядків у додатках до Розрахунку не перевищує п’яти;

на паперовому носії, якщо кількість рядків у додатках до Розрахунку
не перевищує п’яти.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключноТовариством, якому надано таку консультацію.