Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.10.2023 р. № 3317/ІПК/99-00-04-01-04-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації із справляння плати за землю (далі – Плата) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником об’єктів нежитлової нерухомості, розташованих в багатоквартирних будинках (далі – Будинки), що розташовані на сформованої (присвоєно кадастровий номер, визначено цільове призначення) та несформованої (відсутні кадастровий номер, відомості про площу, цільове призначення) земельних ділянках (далі – Ділянки).

Товариство, посилаючись на текст індивідуальної податкової консультації, наданої за зверненням іншої юридичної особи, та на норми чинного законодавства, запитує щодо порядку справляння Плати за Ділянки під Будинками та розміру ставки земельного податку.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)) користування землею у двох формах – земельного податку, який справляється власниками та постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (п.п. 14.1.72 та п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Враховуючи те, що Товариство є власником частини об’єктів нежитлової нерухомості у Будинках, то право власності або користування Ділянками під Будинками у нього не виникає та немає підстав для справляння Плати за Ділянки під Будинками.

Водночас Товариство як співвласник Будинків, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянки.

Питання взаємовідносин між співвласниками Будинків щодо компенсації уповноваженій особі Плати регулюються у межах Земельного і Цивільного кодексів України та не є об’єктом регулювання Кодексом.

До повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема встановлення ставок Плати та пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (абзац перший п. 284.1 ст.  284 Кодексу).

Отже, ставку земельного податку у розмірі 0,030 відсотка від нормативної грошової оцінки (далі – Оцінка) Товариство може застосовувати за умови, що земельні ділянки набуті ним у власність або на праві постійного користування та до Державного земельного кадастру Товариством внесена інформація щодо їх Оцінки.

Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та встановлення ставок плати за землю для земель, що перебувають у власності територіальних громад, належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до власника земельної ділянки – органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, має право передавати у власність або користування земельні ділянки, з питання приведення у відповідність до вимог земельного законодавства землевпорядну документацію щодо Ділянок, а також щодо відсоткових ставок Плати.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).