Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), надає нову індивідуальну податкову консультацію ПрАТ ….. і в межах компетенції повідомляє.
Статтею 1291Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Водночас ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом.
Визначення понять, що вживаються у Кодексі, зазначені в ст. 14 Кодексу, яка не містить окремого визначення «харчування за принципом «шведського столу». Разом з тимп.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу передбачено поняття доходу з джерелом походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку зокрема, вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, яким роботодавець забезпечує такого платника податку відповідно до Закону України «Про охорону праці» (п.п. 165.1.9п.165.1ст. 165 Кодексу).
Крім того, до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (п.п. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
При цьому відповідно до п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1підрозділу 10розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.
Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді,зокрема:
вартості, використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
вартості харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених Кодексом для оподаткування прибутку підприємств (п.п. «б» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Кодексу додаткові блага –це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу)
Тобто,«виходячи з наведеної норми, додатковими благами вважаються матеріальні чи нематеріальні цінності,що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, за умови, якщо такий дохід не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму.»
Отже, на думку суду, «харчування, що надається працівникам роботодавцем у зв’язку із виконанням ними трудових обов’язків, не є додатковим благом фізичних осіб, оскільки воно пов’язане з виконанням працівниками обов’язків трудового найму.»
Крім того, суд зазначив у рішенні, що«харчування за цим принципом передбачає, що працівники підприємства мають змогу підійти до місця, де знаходяться відповідні продукти, та взяти необхідну для себе кількість у розмірі, визначеному на свій власний розсуд, що фактично унеможливлює визначення кількості спожитих продуктів кожною окремою особою та їх вартість окремо для кожної особи, та свідчить про те, що обсяг такого безоплатного харчування щодо кожної особи не може бути персоніфікованим.
За таких обставин, вартість безоплатного харчування за принципом «шведського столу» не може розглядатися як об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб».
Відповідно до п.161підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з п.п.1.7. п.161підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп.165.1.2,165.1.18, 165.1.25,165.1.52 п. 165.1 ст. 165Кодексу.
Таким чином, судом зазначено, що «вартість харчування за принципом «шведський стіл» не є об’єктом оподаткування військовим збором».
Відповідно до абзацу другого п.1 частини першої ст.4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон 3 2464) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування(далі – єдиний внесок) є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими.
Відповідно до абзацу першого п.1 частини першої ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), частини першої ст. 4 Закону № 2464, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що«вартість харчування, яким забезпечуються працівники позивача та працівники його контрагентів впродовж робочого дня за принципом «шведський стіл», не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб, а тому також звільняється від оподаткування військовим збором та не може розглядатися як база нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи викладене, вирішуючи питання правомірності наданої індивідуальної податкової консультації, судами проведений системний аналіз положень п.п.14.1.1721 п.14.1 ст.14, п.52.1,52.3ст.52, п. 53.2 ст.53 Кодексу, які регулюють спірні правовідносини щодо предмету, порядку надання та оскарження індивідуальних податкових консультацій, висновуючись на аналізі положень Кодексу щодо оподаткування доходів фізичних осіб, Закону № 2464 наслідками чого сформований висновок про те, що вартість безоплатного харчування за принципом «шведського столу» не може розглядатися як об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, не є об’єктом оподаткування військовим збором та не може розглядатися як база нарахування єдиного внеску.»
Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень ст. 52 Кодексу ця консультація, надана на виконання рішення …..окружного адміністративного суду від 01.11.2021 (справа № ….), має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно …..
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |