Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.10.2023 р. № 3426/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодопрактичного застосування норм чинного законодавствата в межах компетенції повідомляє.

Платник податків, отримав Постанову про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника (далі – Постанова) від приватного виконавця. З обставин, що зазначено в розділі «Встановлено» Постанови складові загальної заборгованості наступні: заборгованість за кредитним договором, відшкодування судового збору, відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження. При цьому Банк на виконання Постанови на регулярній основі здійснював відрахування із заробітної плати боржника у відповідності до чинного законодавства в розмірі 20 відс. щомісячно до погашення загальної заборгованості.Кошти перераховувались за реквізитами, зазначеними у Постанові та з призначенням платежу «Відрахування із з/пл. за ХХХ (ІПН ХХХХХХХХХХ) стягнень на користь ХХХ зг. ВЛ № ХХХ (борг АСВП ХХХ)». Крім того, щомісячно надсилались приватному виконавцю Звіт про здійснені відрахування та виплати згідно з п. 8 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень.Банк здійснював перерахування коштів без розподілу на складові та самостійно не може відокремити винагороду приватного виконавця від решти суми в кожному платежі, тому включив таку суму коштів до додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб,і сумутриманого з них податку, а такожсумнарахованогоєдиноговнеску (далі – Розрахунок) у відповідних періодах з ознакою доходу «157» – дохід, виплачений самозайнятій особі.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи належним чином виконано обов’язок податкового агентав частині включення до додатку 4ДФ до Розрахунку повної суми утриманих коштів, які утримані та перераховані відповідно до Постанови з ознакою «157»?

2. Чи є Банк податковим агентом за операціями з перерахування утриманих коштів, в якості боргу за виконавчим провадженням, на користь приватного виконавця та чи має право Банк:

самостійно визначити винагороду приватного виконавця як 1/11 від суми коштів кожного платежу та включити цю суму винагороди до додатку 4ДФ до Розрахунку з ознакою «157»;

визначити винагороду приватному виконавцю як різницю між сумою коштів сплачену йому за Постановою за вирахуванням сум, перерахованих виконавцем на користь стягувача (на підставі копій документів приватного виконавця про перерахування стягнутих коштів стягувачу)та включити цю суму винагороди до додатку 4ДФ до Розрахунку з ознакою «157»?

3. Чи має право Банк не включати до Розрахунку платежі, здійснені згідно з Постановою приватного виконавця, оскільки банк перераховує борг та не є податковим агентом, а приватний виконавець самостійно розраховує сукупний чистий дохід та звітує?

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон № 1403).

Приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності (частина друга ст. 16 Закону № 1403).

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу незалежна професійна діяльність це діяльність, зокрема, приватних виконавців за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до частини першої ст. 42 Закону № 1404 кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 Закону № 1404, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно із частинами другою та третьою ст. 44 Закону № 1404 приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває в банках рахунки, у тому числі за потреби в іноземній валюті, для:

1) обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам;

2) зарахування коштів виконавчого провадження;

3) зарахування винагороди.

Кошти, зазначені у п. 1 і п. 2 частини другої ст. 44 Закону № 1404, не є доходом приватного виконавця.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено у ст. 178 Кодексу.

Відповідно до п. 178.3 ст. 178 Кодексу для приватних виконавців оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом, що складається із сум винагороди, отриманої відповідно до Закону № 1403, і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Відповідно до п. 178.5 ст. 178 Кодексу під час виплати суб’єктами господарювання – податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до п.п. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у виглядісуми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу)

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору 1,5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Крім того, відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, Розрахунок (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахунку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, із змінами(далі – Порядок).

Відповідно до довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку, доходи, виплачені фізичній особі, відображаютьсяподатковим агентом під ознакою доходу:

«126» – дохід, отриманий платником податку як додаткове благо;

«127» – інші доходи;

«157» – дохід, виплачений самозайнятій особі.

Враховуючизазначене, нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичнихосіб і військовогозбору до бюджету здійснюєтьсяюридичною особою (Банком)як податковим агентом, якою проведено нарахування(виплата) доходу фізичнійособі. При цьомувказанаюридична особа такожвідображаєтакийдохід у додатку 4ДФ до Розрахункупідознаками доходу «126» – дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, «127» – інші доходи, «157» – дохід, виплачений самозайнятій особі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.