Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.10.2023 р. № 3535/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Акціонерного товариства «_______» (далі – Товариство) щодо окремих питань оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з безоплатного передання товарів, робіт, послуг, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненням Товариства розглядається питання порядку застосування п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу при безоплатному переданні неприбутковим організаціям товарів, робіт, послуг.

У зв’язку із викладеним вище Товариство як платник податку на прибуток підприємств просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого запитання:

при збільшенні фінансового результату до оподаткування на підставі  п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу на суму вартості безоплатно переданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, чи враховується у вартості таких товарів, виконаних робіт та наданих послуг, безоплатно переданих неприбутковим організаціям, сума податку на додану вартість?

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Для підприємств, що застосовують національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, методологічні засади  формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України  від 31.12.1999 № 318, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, зі змінами (далі – НП(С)БО 16).

Відповідно до п. 10 НП(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Національним  положенням  (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, зі змінами (далі – НП(С)БО 9).

Первісною вартістю  запасів,  що  придбані  за  плату, відповідно до п. 9 НП(С)БО 9  є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат, до яких віднесено, зокрема:

суми, що  сплачуються  згідно   з   договором   постачальнику (продавцю)  за  вирахуванням  непрямих податків та знижок, наданих постачальником  (продавцем);

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються  підприємству.

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з методів, встановлених  п. 16 НП(С)БО 9. 

Собівартість  реалізованої  продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована  протягом  звітного  періоду,  нерозподілених постійних  загальновиробничих  витрат та наднормативних виробничих витрат (п. 11 НП(С)БО 16).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до вимог абзацу першого п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується платником податку на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення п.п. 140.5.14 п. 140.5 ст. 140 Кодексу), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Водночас тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України зазначений п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу застосовується з урахуванням п.п. 69.6 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Отже, при визначенні платником податку на прибуток різниці згідно з п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу у розмірі перевищення вартості безоплатно переданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг неприбутковим організаціям протягом звітного (податкового) року понад 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року вартість таких товарів, робіт, послуг визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Питання визначення у бухгалтерському обліку вартості товарів, робіт, послуг за операціями з їх безоплатного передання (надання), а також бухгалтерського обліку податку на додану вартість належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).