Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.10.2023 р. № 3564/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (          ) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

(      ) (далі – Товариство) зазначило, що необхідність отримання індивідуальної податкової консультації обумовлена потребою забезпечення готовностіТ овариства (налагодження процесів та систем, навчання персоналу і т. д.) до виконання покладених на банки обов’язків, передбачених п.п. 39².6.3 п. 39².6 ст. 39² Кодексу.

Так, згідно з п.п. 39².6.3 п. 39².6 ст. 39² Кодексу, уразі якщо будь-який контролюючий орган, інший орган державної влади, банк, інша фінансова установа, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей виявили факти, що свідчать про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі, такий орган, банк, інша фінансова установа, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей надсилають повідомлення про це центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Повідомлення надсилається засобами електронного зв'язку не пізніше п’яти робочих днів з дня виявлення зазначених фактів.

Отже, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи правильним є те, що банк має надсилати повідомлення за п.п. 39².6.3 п. 39².6 ст. 39² Кодексу тільки в тому випадку, коли відповідні факти були виявлені під час здійснення банком виключно банківської діяльності (відкриття та обслуговування рахунків тощо) та стосовно виключно діючих клієнтів банку, у тому числі бенефіціарних власників клієнтів банку (тобто вимога не розповсюджується на факти стосовно працівників банку, контрагентів банку в рамках здійснення господарської діяльності та інших суб’єктів, крім діючих клієнтів банку)?

2. Чи правильним є те, що банк має надсилати повідомлення за п.п. 39².6.3 п. 39².6 ст. 39² Кодексу про частку володіння в іноземній юридичній особі тільки в тому випадку, коли банком чітко виявлено розмір такої частки володіння, передбачений в п.п. «а», «б» п.п. 39².1.2 п. 39².1ст. 39² Кодексу (тобто банк не надсилає повідомлення у випадку, якщо розмір частки володіння не становить або не перевищує зазначені в п.п. 39².1.2 п. 39².1ст. 39² Кодексу показники відповідно)?

3. Який відсоток володіння/контролю (50 відсотків і більше,чи 25 відсотків і більше) необхідно врахувати, приймаючи рішення щодо необхідності надсилання повідомлення центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі?

4. Клієнтом банку є юридична особа – резидент (Компанія 1). Компанією 1 до банку наданоїї структуру власності, відповідно до якої Компанією 1 на 100 відсотків володіє іноземна компанія (Компанія 2). Структура власності Компанії 2 розподілена наступним чином:

- 60 відсотків акцій обертаються на організованому ринку цінних паперів, та відсутні фізичні і юридичні особи, що володіють 5 відсотками акцій та більше;

- решта 40 відсотків акцій належить іншій іноземній компанії (Компанія 3), якою на 100 відсотків володіє фізична особа – резидент України (Особа 1).

Відповідно, Особа 1 є опосередкованим власником 40 відсотків акцій Компанії 2.

Чимає в такому випадку банк подавати повідомлення про це центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про володіння Особою 1 часткою в Компанії 2, враховуючи, що така частка становить менше 50 відсотків?

5. Для визначення податкової резидентності України осіб, про факти відносно яких має направлятися повідомлення за п.п. 39².6.3 п. 39².6 ст. 39² Кодексу, банк повинен керуватися визначенням, наданим в п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. Але у банка може не бути в наявності всіх даних, необхідних для чіткого визначення, чи є фізична особа податковим резидентом України. Крім того, фізичні/юридичні особи не зобов’язані надавати додаткову інформацію, яка не передбачена діючим законодавством.

Наприклад, у банка є інформація, що фізична особа є громадянином України та має місце постійного проживання в іноземній державі. Але не відомо, чимає така особа також місце постійного проживання в Україні, у якій країні вона має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів), чи перебуває вона в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Чи правильним є те, що у разі неможливості чітко визначити згідно з наявною у розпорядженні банку інформації, чи є фізична особа податковим резидентом України для цілей застосування п.п. 39².6.3 п. 39².6 ст. 39² Кодексу, банк визначає податкову резидентність фізичної особи за громадянством такої фізичної особи?

6. Чи правильним є те,що банк має надсилати повідомлення згідно з п.п. 39².6.3 п. 39².6 ст. 39² Кодексу запримірною формою, розробленою Державною податковою службою України (додається)?

7. Чи правильним є те,що поля, які не позначені як «****інформація надається у разінаявності» вформіповідомлення для ДПС є обов’язковими для заповнення?

Така інформація як, наприклад, податковий номер, серія та номер паспорта, податкова адреса контролюючої особи, що не є клієнтом банку, а  також адреса,організаційно-правова форма, номер державної реєстрації контрольованої іноземної компанії, що не є клієнтом банку (наприклад, компанія зі структури власності клієнта), не є обов’язковою інформацією  для отримання банком під час належної перевірки клієнтів. Як само необхідно заповнювати такі поля у формі у разі відсутності інформації (чи потрібно зазначити «інформація відсутня» або залишити поля незаповненими тощо)?

8. Чи правильним є те, що інформацію, яка вимагається до заповнення згідно з примірною формою повідомлення ДПС, але яка виходить за межі того, про що банк може повідомити згідно з п.п. 39².6.3 п. 39².6 ст. 39² Кодексу  (наприклад, про банківські рахунки чи рух коштів на рахунках), банк не повинен включати до повідомлення?

9. Чи необхідно банку надсилати повідомлення до ДПС кожного разу при виявленні незначних змін в розмірі частки контролюючої особи в контрольованій іноземній компанії (далі – КІК), якщо контролююча особа та КІК залишаються незмінними?

10. Чимає банк інформувати ДПС про зміниданих в раніше надісланому повідомленні, якщо при проведенні заходів належної перевірки клієнта банку стало відомо/банк отримав від клієнта інформацію іншу ніж та, що була вже надіслана до ДПС в установлені строки в повідомленні? В який строк та в якому порядку банк має повідомити про такі зміни?

11. Якими каналами банк має надсилати повідомлення згідно з п.п. 39².6.3 п. 39².6 ст. 39² Кодексу (враховуючи вимоги щодо захищеності каналів, якими передається інформація з ознаками банківської таємниці)?

12. Чи правильним є те, що при обрахування строку в п’ять робочих днів з дня виявлення фактів, що підлягають повідомленню, банк можедіяти, керуючись внутрішньовстановленими стандартами щодо порядку отримання та підтвердження інформації від клієнтів та обраховувати цей строк з дати, зокрема, але не виключно, погодження анкети/опитувальника в електронних системах банку, щосвідчить про завершення дій з боку банку щодо належної перевірки клієнта?

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» Кодекс доповнено ст. 39² «Контрольовані іноземні компанії», яка набрала чинності з 01.01.2022.

Підпунктом 39².6.3 п. 39².6 ст. 39² Кодексу зазначено, що у разі якщо будь-який контролюючий орган, інший орган державної влади, банк або фінансова установа виявили факти, що свідчать про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі, такий орган, банк або фінансова установа надсилають повідомлення про це центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Повідомлення надсилається засобами електронного зв'язку не пізніше п’яти робочих днів з дня виявлення зазначених фактів.

Під часткою в іноземній юридичній особі відповідно до п.п. 39².1.3 п. 39².1 ст. 39² Кодексу розуміються корпоративні права, права в утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка у юридичній особі, чи будь-які інші аналогічні права та/або правомочності, що надають фізичній або юридичній особі право:

а) впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному органі), та/або

б) на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

в) блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

г) на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її ліквідації або припинення.

У разі якщо відповідно до належного фізичній особі розміру частки обсяги прав, передбачені п.п. «а» – «в» цього підпункту, є різними, для цілей цього Кодексу приймається найбільше значення такої частки.

Згідно з п.п. 39².1.4 п. 39².1 ст.39²Кодексу, для цілей визначення володіння фізичною або юридичною особою відповідною часткою в іноземній юридичній особі усі права, що належать такій фізичній або юридичній особі, вважаються сумою часток, які:

належать такій фізичній або юридичній особі безпосередньо або опосередковано через інших осіб, у тому числі через утворення без статусу юридичної особи;

належать будь-яким пов’язаним особам такої фізичної або юридичної особи безпосередньо або опосередковано через інших осіб.

Особа вважається такою, що володіє часткою в іншій юридичній особі, у разі:

володіння на підставі права власності, абоякщо право власності на відповідну частку юридично належить іншим особам, які діють в інтересах такої особи.

Також відповідно до п.п. 39².1.5 п. 39².1 ст. 39²Кодексу особа вважається такою, що володіє часткою в іншій юридичній особі, у разі, якщо така особа є засновником трасту, власником частки майна фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, до активів якого входить зазначена частка, або учасником (партнером з повною або обмеженою відповідальністю) партнерства, до активів якого входить частка в юридичній особі.

Нормами ст. 39² Кодексу не визначено окремого порядку здійснення окремих процедур по виявленню інформації, дослідженню, перевірки чи наданню документального підтвердження інформації, що свідчить про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі.

Разом з тим зазначаємо, що Законом України від 06 грудня 2019 року № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» установлюються загальні вимоги щодо здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, в рамках якого здійснюються заходи належної перевірки потенційних клієнтів до встановлення ділових відносин, процедури по виявленню фактів належності клієнтів (їх кінцевих бенефіціарних власників) та переоцінці ризику ділових відносин з актуальними клієнтами під час здійснення процедур планової актуалізації/уточнення даних про таких клієнтів тощо.

При цьому необхідно враховувати, що інформація про факти, які свідчать про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі, має подаватись до Державної податкової служби України банком/фінансовою установою з урахуванням норм як Кодексу, так і іншого законодавства, яким керується установа, залежно від її виду ліцензійної діяльності.

Належним виконанням норм Кодексу є заповнення інформацією Повідомлення про факти, які контролюючий орган, інший орган державної влади, банк або фінансова установа виявили при здійсненні поточної діяльності по обслуговуванню клієнтів, актуалізації інформації по клієнтах, при проведенні заходів належної перевірки потенційних клієнтів тощо, а  також подання такого Повідомлення до Державної податкової служби України протягом п’яти робочих днів з дня виявлення зазначених фактів.

Відповідно до п.п. 39².1.1 п. 39².1 ст. 39²Кодексу КІК визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 39².1.2 п. 39².1 ст. 39² Кодексу визначено, що з урахуванням положень ст. 39² Кодексу контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) КІК.

Зокрема, іноземна компанія визнається КІК, якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України (далі – контролююча особа):

а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або

б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або

в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов'язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

Також відповідно до п.п. 39².1.3 п. 39².1 ст. 39² Кодексу під часткою в іноземній юридичній особі розуміються корпоративні права, права в утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка у юридичній особі, чи будь-які інші аналогічні права та/або правомочності, що надають фізичній або юридичній особі право:

а) впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному органі), та/або

б) на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

в) блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

г) на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її ліквідації або припинення.

У разі якщо відповідно до належного фізичній особі розміру частки обсяги прав, передбачені п.п. «а» – «в»п.п. 39².1.3  п. 39².1 ст. 39² Кодексу, є різними, для цілей цього Кодексу приймається найбільше значення такої частки.

Фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України не визнаються контролюючими особами, якщо їх володіння часткою у КІК реалізовано через пряме або опосередковане володіння в іншій юридичній особі – резиденті України, за умови якщо остання визнається контролюючою особою згідно з цим пунктом та на неї покладається зобов'язання щодо оподаткування скоригованого прибутку КІК.

Нормою ст. 39² Кодексу не передбачено затвердження форми Повідомлення будь-яким нормативно-правовим актом. З метою забезпечення єдиного формату наданняданих та реалізації положень п.п. 39².6.3 п. 39².6 ст. 39² Кодексу Державною податковою службою України розроблено рекомендовану форму такого Повідомлення (J1610101), яка розміщена на сайті Державної податкової служби України (tax.gov.ua) за посиланням: Головна/ДОВІДНИКИ, РЕЄСТРИ, ПЕРЕЛІКИ/РЕЄСТРИ/Реєстр форм електронних документів.

Зважаючи на зазначене вище, підлягає повідомленню інформація по усіх фактах, що починаючи з 01.01.2022 стали відомими контролюючому органу, іншому органу державної влади, банку або фінансовій установі та можуть свідчити про володіння будь-якою фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі.

У разі виявлення факту володіння лише однією фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі у розмірі 10відсотківі більше, будь-який контролюючий орган, інший орган державної влади, банк або фінансова установа не здійснює самостійно виявлення/перевірки фактів наявності володіння у інших фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, а повідомляє центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику про виявлений факт, до компетенції якого входять питання перевірки наданої інформації, вставлення інших співвласників, підтвердження/не підтвердження наявності контролю тощо.

Відсутність інформації щодо розміру частки володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі не перешкоджає подачі повідомлення, оскільки окремі факти можуть свідчити про контроль надКІК згідно з ознаками визначенимип.п. 39².1.3 п. 39².1 ст. 39² Кодексу.

Зауважуємо, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу було зупинено перебіг строків, встановлених, зокрема, ст.ст. 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючим органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборівздійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманнямякогопокладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.