Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.10.2023 р. № 3587/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду зверненьКомунального некомерційного підприємства (далі – Підприємство)щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування норм законодавства стосовноотримання ліцензії на право зберігання пального, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненнях,Підприємство включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій за ознакою неприбутковості 0031 – бюджетна установа. Відповідно до статуту Підприємства все майно знаходиться в оперативному управлінні для надання спеціалізованої медичної допомоги та виконання Програми медичних гарантій щодо безкоштовної медичної допомоги громадянам України. Через військовий стан та атаки на критичну інфраструктуру країни може виникнути ситуація неможливості заправити пальним автомобілі та генератори Підприємства в паливні баки автомобілів за талонами на заправці.

Підприємство не займається зберіганням пального та немає на меті його зберігати, а також на Підприємстві відсутні умови та ємкості для зберігання пального.

Пальне використовується для заправки санітарного автотранспорту, який приймає участь в доставці ургентних лікарів та іншого ургентного медичного персоналу.

 

Товариство просить надати роз’ясненняз питання:

 

Чи потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального, якщо станеться ситуація дефіциту пального та необхідно буде зробити закупку оптової партії пального для заправки автомобілів обсягом до 1000 л й зберігати його в залізних каністрах ємністю від 10 до 20 л та залізних бочках ємністю 250 л?

 

Щодо зазначеного питання

 

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним визначено Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями ( далі – Закон № 481).

Згідно із положеннями Закону № 481, всі види діяльності, зазначені в цьому Законі, здійснюються на підставі відповідної ліцензії.

Відповідно до статті 1 Закону № 481:

ліцензія (спеціальний дозвіл) – це документ, що засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва)всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єктигосподарюванняотримуютьліцензіїна право зберіганняпального на кожнемісцезберіганняпального (частинадев’ята статті 15 Закону     № 481).

Згідно із частиною двадцять другоюстатті 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять четверта статті 15 Закону № 481).

Отже, якщоПідприємствоповністю утримується за рахунок коштів державного або місцевого бюджету,ліцензія на право зберігання пального не отримується.

Звертаємо увагу, що статтею 18 Закону № 481установлено, що на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:

1)суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);

2) зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним суб’єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на підставі безоплатного подання до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального.

В той же час слід зазначити, що висновки, надані у даній індивідуальній податковій консультації, ґрунтуються виключно на інформації щодо суті здійснюваних платником операцій, наданій у зверненні. При цьому кожен конкретний випадок податкових правовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу документів та матеріалів, що дозволяють детально ідентифікувати предмет запиту.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.