Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.10.2023 р. № 3606/ІПК/18-28-07-06-07

Головне управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області) за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця […] (далі - Підприємець) від […] (вх. ГУ ДПС у Сумській області […] від […]) про надання індивідуальної податкової консультації щодо необхідності застосування реєстратора розрахункових операцій  (далі - РРО) та/або програмного реєстратора розрахункових операцій (далі - ПРРО)  та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня  2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до звернення Підприємець здійснює діяльність з продажу товарів через мережу Інтернет (інтернет торгівля), доставка товару здійснюється Особа 1 відповідно до Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, що розмішений на її сайті, а приймання оплати за товар - виключно на поточні банківські рахунки продавця (або напряму від покупця на поточний рахунок у форматі IBAN, або від небанківської фінансової установи - Особа 2). При цьому у місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються.

У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари (послуги) Підприємець звернувся із запитанням щодо необхідності застосовування ним РРО/ПРРО у описаній ситуації при надсиланні товарів клієнтам через експедитора Особа 1 і отриманні оплати за продані товари шляхом переказу коштів через небанківського надавача фінансових послуг Особа 2.

З метою надання відповіді на питання слід зазначити, відповідно до умов Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, який розміщений на сайті Особа 1, Особа 1 є експедитором, який не доставляє товари споживачам, а лише організовує процес перевезення таких товарів в межах договору з їх продавцями.

Також, зі змісту договору, та наявної в ДПС інформації, Особа 1 не приймає оплату за товари, та як результат не видає фіскальних чеків.

Відповідно до умов Договору на переказ коштів для суб’єктів господарювання, розміщеного на сайті Особа 2, Особа 2 не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг або іншого правочину укладеного між покупцями та Підприємцем.

Звертаємо увагу, що Особа 2 як надавач платіжних послуг надає ініціатору переказу коштів фіскальний чек, який підтверджує лише прийняття ним від ініціатора переказу готівки чи електронного платіжного засобу для переказу коштів за наданими реквізитами, що є окремою операцією.

Такий чек від Особа 2 окрім того, що не є підтвердження вчинення електронного правочину (купівлі-продажу товарів), ще й не надасть можливості реалізувати покупцем його права на повернення чи обмін товару, у разі придбання товару неналежної якості.

Таким чином, із технічної точки зору, між Підприємцем як продавцем товарів, покупцями цих товарів, Особа 1 та Особа 2 відбуваються різні господарські операції.

Так, у описаній Підприємцем ситуації, між Підприємцем та покупцями здійснюються операції купівлі-продажу товарів; між Підприємцем та Особа 1 - надання послуг з організації перевезень відправлень; між Підприємцем та Особа 2 - надання послуг з переказу належних йому коштів.

Оскільки, відповідно до наведених Підприємцем умов договорів, суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише Підприємець (продавець), який здійснює продаж товарів, і покупець, як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов’язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю.

Наголошуємо, що небанківським надавачам платіжних послуг, як і банкам в Україні заборонено ведення діяльності у сфері матеріального виробництва та торгівлі.

Поряд із зазначеним, слід враховувати, що описані Підприємцем способи взаємодії із покупцями підпадають під дію регулювання частини першої статті 694 Цивільного кодексу України відповідно до якої, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Зазначене встановлює обов’язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару. Якщо відстрочення платежу полягає у здійсненні платежів частинами, встановленими договором, воно іменується розстроченням платежу. Якщо предметом договору з відстроченням або розстроченням платежу є речі, визначені родовими ознаками, він є різновидом комерційного кредиту.

Водночас, відстрочення та/або розстрочення платежів, як оплати за товар жодним чином не повинні впливати на обсяг обов’язків продавця та прав покупця визначених статтями 664, 655 та 662 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання повідомляємо, оскільки, продаж товарів з відстроченням / розстроченням платежу передбачає їх передачу покупцеві до моменту оплати, тому у таких випадках продавець в момент відпуску товару має сформувати відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту із зазначенням у ньому форми оплати «відстроченням / розстроченням платежу», або іншої, що відповідно до закону більш якісно характеризує правовідносини, що склались між покупцем та продавцем.

Поряд із цим слід зазначити, що оскільки Підприємець після передачі експедитору відправлення участі у його врученні не приймає, то як результат, не може стверджувати, що у місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.