Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.10.2023 р. № 3619/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула Ваше звернення (     ), щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник у зверненні повідомив, що є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відс., без податку на додану вартість (далі – ПДВ). В умовах воєнного стану виникла необхідність зі здійснення спільної діяльності з іншою фізичною особою – підприємцем платником єдиного податку  третьої групи за ставкою 5 відс., без ПДВ.

Таким чином, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи виникає обов’язок з постановлення на облік у контролюючих органах договору про спільну діяльність, а також з реєстрації спільної діяльності, якщо сторони договору є платниками єдиного податку без ПДВ й самостійно виконують обов’язки платника податків, але нерозподілений обсяг доходу від здійснення спільної діяльності перевищує 1000000 грн, з урахуванням виключення, встановленого у п. 181.1 ст. 181 ПКУ?

2. Чи виникає обов’язок з ведення бухгалтерського обліку щодо доходів від спільної діяльності, якщо такий договір не підлягає обов’язковій реєстрації  в контролюючих органах?

3. За якою формою здійснюється звітування про фінансовий стан окремої особи за договором про спільну діяльність та чи включаються до звітності суми виплаченого та розподіленого прибутку сторонами договору?

4. Чи буде вважатися перевищенням ліміту доходів фізичної особи – підприємця у разі, якщо отриманий протягом календарного року дохід на рахунок фізичної особи – підприємця перевищить 1167 розмірів мінімальної  заробітної плати з урахування того, що за умовами договору про спільну діяльність розподіл доходу від спільної діяльності ще не проводився і частина перевищення ліміту доходу вважається доходом іншої сторони договору?

5. Які документи можуть підтвердити, що отримані однією зі сторін договору про спільну діяльність кошти вважаються доходом від спільної діяльності, а не оподатковуваним доходом лише однієї сторони, що прийняла всі кошти на  свій  рахунок перед їх розподілом?

6. Яка відповідальність передбачена у разі не поставлення на облік в контролюючих органах договору про спільну діяльність за наявності такого обов’язку?

Щодо питання 1

У частині механізму (процедур) реєстрації платником ПДВ договору про спільну діяльність повідомляємо про таке.

Згідно із ст.  1130 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників. Правове регулювання відносин, що виникають під час здійснення спільної діяльності її учасниками, передбачено ст.ст. 1130 – 1143 ЦКУ.

Підпунктом 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 розділу I ПКУ визначено, що для цілей оподаткування ПДВ дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником ПДВ, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника ПДВ.

На сьогодні органи ДПС не ведуть облік всіх договорів про спільну діяльність.

Так, відповідно до п. 64.6 ст. 64 розділу II ПКУ на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені ПКУ.

У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені ПКУ. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов’язки платника податків самостійно.

ПКУ для договорів про спільну діяльність встановлені особливості оподаткування ПДВ та акцизним податком з реалізації пального та спирту етилового, які передбачені п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 розділу I, п.п. 4 п. 180.1 ст. 180 розділу V, п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 розділу VI ПКУ.

Для цілей оподаткування платником ПДВ є особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи (п.п. 4 п. 180.1 ст. 180 розділу V ПКУ). Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ встановлено умови для реєстрації особи платником ПДВ в обов’язковому порядку та за добровільним рішенням.

Враховуючи норми п. 181.1 ст. 181 розділу V ПКУ, платником ПДВ в обов’язковому порядку реєструється особа, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг (пов’язаних із виконанням договору), що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн (без урахування ПДВ).

Добровільна реєстрація особи, як платника ПДВ є її правом, а не обов’язком.

Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Процедури взяття на облік учасника договору про спільну діяльність встановлено Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) (далі – Порядок № 1588).

Відповідно до п. 3.6 розділу III Порядку № 1588 підставою для взяття на облік договору є прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником ПДВ відповідної уповноваженої особи та отримання документів, визначених п. 4.6 розділу IV Порядку № 1588.

Для взяття на облік договору по спільну діяльність уповноважена особа подає одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ (форма № 1-ПДВ) до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку заяву за формою № 1-ОПП, копію договору (контракту) про спільну діяльність та інші копії документів (у залежності від певних умов).

Документи, подані для взяття на облік договору про спільну діяльність, повертаються контролюючим органом уповноваженій особі, якщо до заяви за формою № 1-ОПП не додано реєстраційну заяву платника ПДВ або за результатами розгляду реєстраційної заяви платника ПДВ контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ (п. 4.11 розділу IV Порядку № 1588).

Також, відповідно до п. 63.9 ст. 63 розділу II ПКУ документи, що подаються платниками податків для взяття на облік у контролюючих органах, перевіряються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, і в разі виявлення помилок або подання недостовірних відомостей повертаються для виправлення.

Таким чином, у контролюючих органах обліковуються лише ті договори про спільну діяльність, за якими здійснюються операції з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V ПКУ, та стосовно яких подані заяви для взяття на облік в органах ДПС і для реєстрації платником ПДВ.

Відповідно до п. 2.4 розділу ІІ Порядку № 1588 уповноваженим особам договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи при взятті на облік договору присвоюється реєстраційний (обліковий) номер платника податків (9-значний податковий номер), який використовується для сплати податків, виконання прав та обов’язків платника податків за договором окремо від власної діяльності. Уповноваженій особі за декількома договорами про спільну діяльність податковий номер видається на кожний із зазначених договорів при взятті їх на облік згідно з Порядком № 1588.

Особі, яка реєструється як платник ПДВ, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати ПДВ. Для осіб, відповідальних за утримання та внесення ПДВ до бюджету під час виконання декількох договорів про спільну діяльність, реєстрація платником ПДВ здійснюється щодо кожного із зазначених договорів.

Індивідуальний податковий номер платника ПДВ для договору про спільну діяльність є тотожним податковому номеру.

Використання індивідуального податкового номера, наданого уповноваженій особі при реєстрації договору платником ПДВ, є обов’язковим при оформленні й користуванні всіма видами документів, пов’язаних із розрахунками при придбанні товарів, обліком, звітністю про ПДВ, оформленні податкового кредиту тощо за договором.

 

Щодо питань 2 - 5

Відповідно до п. 1 ст. 42 Господарського кодексу України  підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1
розділу XIV ПКУ.

Згідно з п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Перелік видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування, визначено п. 291.5 ст. 291 ПКУ.

Враховуючи викладене, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку мають право укладати договір про спільну діяльність і здійснювати діяльність за таким договором за умови виконання вимог та обмежень, установлених ст. 291 ПКУ. Тобто положеннями ПКУ не встановлено обмеження щодо укладання фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи договору про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Разом з тим зазначена фізична особа – підприємець має враховувати, що види діяльності в рамках договору про спільну діяльність повинні відповідати тим видам діяльності, здійснення яких дає право застосовувати спрощену систему оподаткування.

При цьому частина доходу, отримана фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку як учасником спільного договору, який перебуває на обліку в контролюючому органі, включається до доходу такого платника єдиного податку згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ.

Якщо договір про спільну діяльність не обліковується в контролюючих органах і кожен учасник такого договору перебуває на обліку в контролюючих органах, то такі учасники договору виконують обов’язки платників податків самостійно. У цьому випадку учасник спільного договору фізична особа – підприємець – платник єдиного податку повинен враховувати дохід від здійснення діяльності за договором про спільну діяльність у загальному порядку разом з результатами діяльності від провадження власної господарської діяльності.

Відповідно до п. 292.6 ст. 292 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником ПДВ, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПКУ.

Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 ПКУ (п. 292.13 ст. 292 ПКУ).

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 ПКУ фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (п. 296.3  ст. 296 ПКУ).

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 ПКУ).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Згідно з частинами першою та другою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996), зі змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі – Положення № 88), зокрема, зазначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення № 88.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Отже, з питань оформлення первинних документів доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Щодо питання 6

Відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах передбачена ст. 117 розділу II ПКУ.

Згідно з п. 117.1 ст. 117 розділу II ПКУ неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, – тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 1020 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 грн, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 2040 гривень.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів був зупинений перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таким чином, з 01 серпня 2023 року було відновлено відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах (зокрема, у разі неподання заяви за формою № 1-ОПП).

Також, згідно з п. 183.10 ст. 183 розділу ІІ ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.