Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.10.2023 р. № 3649/ІПК/99-00-04-03-02-06

Державна податкова служба України на звернення засновника фермерського господарства про надання індивідуальної податкової консультації  щодо окремих питань оподаткування платника єдиного податку четвертої групи, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Згідно із зверненням, засновник фермерського господарства орендує для ведення фермерського господарства земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 150 га та створив фермерське господарство, де є єдиним учасником і керівником. На час надання звернення фермерське господарство було платником податку на прибуток на загальних підставах, але бажало перейти на спрощену систему оподаткування.

Фермерське господарство, посилаючись на норми Кодексу, просить надати індивідуальну податкову консультацію стосовно:

1. Чи має право фермерське господарство бути платником єдиного податку четвертої групи, якщо земельні ділянки передані на праві оренди засновнику фермерського господарства?

2. Чи можуть бути об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи земельні ділянки для ведення фермерського господарства, які знаходяться у оренді фізичної особи, яка є засновником та директором фермерського господарства?

3. Чи необхідно укладати договори суборенди земельних ділянок між орендарем (засновником фермерського господарства) та фермерським господарством для можливості включення цих земельних ділянок в декларацію платника єдиного податку четвертої групи фермерського господарства?

4. Хто повинен, у разі передачі земельних ділянок у користування, сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності – фізична особа – засновник фермерського господарства чи фермерське господарство?

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Абзацем четвертим п. 291.4 п. 291 Кодексу передбачено, що платниками єдиного податку четвертої групи можуть бути юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Кодексу сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), – контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 292 ¹. 1 ст. 292 ¹ Кодексу).

Щодо необхідності господарству укладати договори суборенди землі із фізичною особою - орендатором для можливості включення до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи зазначених земельних ділянок слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України від 19 червня 2003 року N 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973) до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити, зокрема, майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею.

Статтею 12 Закону № 973 передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатись із земельних ділянок, що належать громадянам України – членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Така передача оформлюється у відповідності до вимог цивільного та господарського законодавства.

Отже, за наявності документів, що підтверджують передачу фізичною особою права користування земельними ділянками (права оренди) до складеного капіталу господарства, зокрема статуту господарства, акта прийому-передачі права оренди земельних ділянок, до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи включаються зазначені земельні ділянки без укладання додаткових договорів суборенди з фізичною особою.

Визначення платника орендної плати за земельні ділянки, надані в оренду для ведення фермерського господарства фізичній особі, яка в подальшому створила господарство, в якому є засновником та головою, здійснюється у відповідності з положеннями законодавства про землю.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою
(п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року
№ 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – Земельний кодекс) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу).

Статтею 13 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, оскільки платником орендної плати є орендар земельної ділянки, то фізична особа (засновник фермерського господарства), що уклала договір оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки – для ведення фермерського господарства, сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу (п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Крім  того, інформуємо, на підставі пункту 52⁸, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу зупинявся перебіг строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно підприємством, якому надано таку консультацію.