Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.10.2023 р. № 3674/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо визначення кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП), керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, основною діяльністю платника є постачання електричної енергії (КВЕД 35.14 «Торгівля електроенергією», код згідно з УКТ ЗЕД 2716 000000 «Електроенергія») на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу. Для постачання електроенергії кінцевим споживачам згідно з укладеними договорами платник закуповує у операторів систем передачі та розподілу послуги з передачі та розподілу електроенергії (КВЕД 35.12 «Передача електроенергії, КВЕД 35.13 «Розподілення електроенергії»), які потім платник фактично реалізовує як посередник (тобто «перевиставляє» кінцевим споживачам разом з електричною енергією), при цьому ліцензії на надання таких послуг з передачі та розподілу посередник не має, що, як зазначено платником, не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи вищевикладене, платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи потрібно постачальнику електроенергії, який закуповує у операторів послуги з передачі та розподілу електроенергії, які будуть «перевиставлені» кінцевим споживачам, мати КВЕД 35.12 та КВЕД 35.13?;

2) який код послуги згідно з ДКПП у податковій накладній має вказувати постачальник електроенергії на послуги  з передачі та розподілу електроенергії.

Водночас інформація, надана у зверненні,  не дає змоги встановити всі обставини здійснених операцій, зокрема не містить детальної інформації щодо укладених договорів (зокрема, на яких умовах та ким безпосередньо постачаються послуги з передачі та розподілу електроенергії, хто є безпосереднім споживачем таких послуг тощо).

Оскільки платником не надано інформації, достатньої для однозначної ідентифікації суті операцій, що ним здійснюються, ДПС надає загальні роз’яснення щодо оподаткування операцій, описаних у зверненні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ.

Частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

При цьому КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності – це припущення, а не доказ (абзац восьмий розділу 1 КВЕД ДК 009:2010).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Правила складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов'язкових реквізитів) регулюються статтею 201 розділу V ПКУ та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 розділу V ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пунктом 201.7 статті 201 розділу V ПКУ).

Перелік обов'язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах «а» - «й» пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ,

Так, відповідно до підпунктів «в», «г», «д» та «і» пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити як:

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

податковий номер платника податку (продавця та покупця);

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з ДКПП; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Коди послуг згідно з ДКПП визначені у ДКПП (ДК 016:2010), затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом  від 11.05.2017 № 3411-08/15258-03 повідомило, що ведення національних класифікаторів забезпечують їх розробники, та, зокрема, рекомендувало з питань правильності визначення кодів послуг згідно з ДКПП звертатися до розробника ДК 016:2010 ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем» (далі - ДП «НДІ «Система») за адресою: вул. Кривоноса, 6, м. Львів, 79008.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Питання щодо необхідності мати КВЕД 35.12 та КВЕД 35.13 постачальнику електроенергії, який закуповує у операторів послуги з передачі та розподілу електроенергії, які потім будуть «перевиставлені» кінцевим споживачам, не належить до компетенції ДПС.

Щодо питання 2

Податкова накладна складається платником ПДВ за операцією з постачання товарів/послуг, яка здійснюється безпосередньо таким платником ПДВ, на особу, якій здійснюється постачання таких товарів/послуг, а не на операцію з компенсації такої послуги. В такій податковій накладній зазначаються реквізити тих товарів/послуг, які постачаються безпосередньо платником.

Для надання конкретної відповіді платнику потрібно надати додаткову інформацію щодо того, на яких умовах та ким безпосередньо (платником чи операторами систем передачі та розподілу електроенергії) постачаються кінцевим споживачам послуги з передачі та розподілу електроенергії тощо.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).