Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.10.2023 р. № 3672/ІПК/15-32-04-04-04

Головне управління ДПС в Одеській області за результатами розгляду звернення Фермерського господарстващодо обов’язку сплачувати мінімальнеподаткове зобов’язання та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від02.12.2010  № 2755-VIзі змінами (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Усвоєму зверненні Фермерське господарство повідомило, що використовувало у своїй діяльності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вид використання: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах населеного пункту.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи має Фермерське господарство сплачувати мінімальне податкове зобов’язання за належну йому на праві постійного користування у 2022 році земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вид використання: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва?

Згідно даних автоматизованих інформаційно-комунікаційних систем ДПС України заявник з 01.07.2022 знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітностіта є платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткуванняна період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за ставкою 2 відсотки, передбачені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.114² пункту 14.1 статті 14Кодексу мінімальне податкове зобов'язання - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.

Мінімальне податкове зобов'язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (підпункту 38¹.1.4 пункту 38¹.1 статті 38¹ Кодексу).

Відповідно до положень підпункту 14.1.77 пункту14.1.статті 14 Кодексу  для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності»землі сільськогосподарського призначення це - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

Одночасно згідно з визначенням підпункту 14.1.76 пункту 14.1 статті14 Кодексу землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою статті 22 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, зі змінами та доповненнями (Далі – Земельний кодекс), встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, відповідно до пункту 38¹.2 статті 38¹ Кодексу мінімальне податкове зобов'язання не визначається для:

земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

земель запасу;

невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;

земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Згідно з пунктом 38¹.4 статті 38¹ Кодексу у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 01 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов'язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників єдиного податку встановлено статті 297¹ Кодексу.

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, передбачені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, що зобов'язані визначити загальне мінімальне податкове зобов'язання платників єдиного податку, подають звітність за звітний період - грудень як податкову декларацію платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року, в якій розраховують зобов'язання платників єдиного податку наростаючим підсумком, загальне мінімальне податкове зобов'язання (підпункт 9.7. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу).

Розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання за податковий (звітний) рік є додатком (далі - Додаток) до податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні), форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2022 року № 124, зі змінами та доповненнями (далі - Декларація).

Згідно з приміткою 1 до Додатка відповідно до пункту 297¹.1 статті 297¹ Кодексу додаток до Декларації подається платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) - власниками, орендарями, користувачами на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, у яких виникає обов'язок подавати додаток із розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за грудень поточного року за податковий (звітний) рік.

Першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов'язання, є 2022 рік (пункт 64 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).

Отже, платники єдиного податку третьої групи зі ставкою 2%, у яких відповідно до вимог податкового законодавства виникає обов'язок визначати загальне мінімальне податкове зобов'язання за 2022 рік, подають декларації за грудень 2022 року у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Щодо розрахунку мінімального податкового зобов’язання за земельну ділянку, якій присвоєно код цільового призначення: 01.01 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» згідно Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок (дод.59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012,  № 1051 зі змінами), то така ділянка відповідає визначенню сільськогосподарських угідь, наданого частиною другою статті 22 Земельного кодексу, та в цілях оподаткування підпадає під визначення підпункту14.1.76 пункту14.1 статті14 Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, Фермерське господарство повинно розрахувати та сплатити загальне мінімальне податкове зобов'язання за 2022 рік за належну йому на праві постійного користування у 2022 році земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вид використання: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом. 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).