Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.10.2023 р. № 3689/ІПК/99-00-04-01-04-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Комунального підприємства Харківської обласної ради (далі – Підприємство) від 11.09.2023 № 88 (вх. ДПС № 3894/ІПК/6 від 14.09.2023) щодо надання індивідуальної податкової консультації з нарахування земельного податку та податку на додану вартість при отриманні суми компенсації витрат зі сплати земельного податку та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Підприємство поінформувало, що не є платником податку на додану вартість (ПДВ), та є платником податку на прибуток на загальних підставах.       У 2015 році між Харківською обласною радою та Підприємством укладений договір про закріплення майна на праві господарського відання, яке перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області (далі – Договір), яке розташовано в будівлі ДП «Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка» (далі – ДП «ХНАТОБ»).

Між Підприємством та ДП «ХНАТОБ» укладений договір, згідно з яким Підприємство компенсує землекористувачу ДП «ХНАТОБ» витрати зі сплати земельного податку. ДП «ХНАТОБ на суму такої компенсації нараховує ПДВ.

ДП «ХНАТОБ» користується земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею (далі – Ділянка).

Враховуючи вищевикладене, Підприємство просить надати роз’яснення з наступних питань: (1) який коефіцієнт функціонального використання землі застосовується при обчисленні сум земельного податку за Ділянку;

(2) чи нараховується ПДВ у зазначеному випадку при отриманні компенсації витрат зі сплати земельного податку.

Питання 1.

Розрахунок податкових зобов’язань із земельного податку включає елемент бази оподаткування – нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка враховує, зокрема, коефіцієнти цільового призначення, особливості використання земельної ділянки.

Державне регулювання відносин щодо цільового призначення земельної ділянки здійснюється у порядку, встановленому Законами України «Про землеустрій», «Про оцінку земель», «Про місцеве самоврядування в Україні». Результати із виконання робіт із землеустрою, включаючи визначення цільового призначення земельної ділянки, технічної документації із землеустрою, підлягають внесенню відомостей до Державного земельного кадастру України (Держгеокадастр).

З метою уникнення неправомірного застосування платником земельного податку коефіцієнта функціонального використання Ділянки, такому платнику доцільно звернутися до відповідного територіального органу Держгеокадастру як головному адміністратору відомостей про земельні ділянки, для отримання інформації щодо Ділянки.

 

Питання 2.

Згідно з частиною другою ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (ст. 4 Закону № 996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Статтею 67 ГКУ встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Господарською діяльністю відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Складовою частиною господарської діяльності з нерухомим майном є як придбання власником такого майна певних товарів та отримання ряду послуг, пов’язаних з необхідністю утримання такого майна, сплата податків, пов’язаних з рухомим/нерухомим майном, зокрема таких, як земельний податок, податок на нерухоме майно, так і перенесення вартості таких витрат на вартість готової продукції чи послуг, у тому числі і формування з урахуванням таких витрат розміру орендної плати за нерухоме майно (в такому випадку перераховані витрати будуть визнані такими, що використані орендодавцем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Перехідних положень Кодексу.

Згідно з п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 188.1 ст. 188 Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до пп. 213.1.9,  213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю – бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з п. 201.1, 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненнях, ДПС повідомляє.

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. При визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Отримання суб’єктом господарювання грошових коштів (у тому числі як відшкодування (компенсація) понесених витрат зі сплати земельного податку) не є окремим об’єктом оподаткування ПДВ. В той же час такі кошти можуть розглядатися як оплата вартості поставлених, чи тих, що будуть постачатися у майбутньому, товарів/послуг.

Отже, якщо грошові кошти, отримані у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку (за виключенням суми відшкодування орендодавцю – бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії) за своєю економічною сутністю є оплатою вартості поставлених товарів/послуг, то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем та при їх отриманні він зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ (якщо отримання коштів є першою подією).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).