Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.10.2023 р. № 3753/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Комунального підприємства «­­­­_____» (далі – Комунальне підприємство) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись  ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє. 

Згідно зі зверненням у складі Комунального підприємства як закладу охорони здоров’я є відділення паліативної допомоги, працівники якого надають послуги з мобільної паліативної допомоги пацієнтам громади. Надання таких медичних послуг полягає у тому, що лікарі та середній медичний персонал на постійній основі здійснюють візити до пацієнтів, які перебувають за місцем свого проживання з метою надання консультацій, забезпечення знеболення, здійснення різного роду медичних маніпуляцій тощо.

Комунальне підприємство забезпечено службовим автотранспортом. Однак, у зв’язку із збільшенням штату відділення та кількості пацієнтів виникає необхідність у додаткових автотранспортних засобах. Так як деякі працівники підприємства мають власні автомобілі та можуть самостійно забезпечити свій виїзд до місця перебування пацієнтів, виникає питання щодо можливості компенсації таким працівникам витрат, пов’язаних з використанням власного автомобіля у службових цілях (компенсація пально-мастильних матеріалів, амортизації, ремонту тощо).

Враховуючи викладене вище, Комунальне підприємство звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації з такого запитання:

чи не вважатиметься компенсація Комунальним підприємством витрат працівникам, які використовують власний автомобіль у службових цілях, розподілом доходів в порушення вимог п.п. 133.4.1, п.п.133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу?

Перш за все зауважимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання вчинення та оформлення правочинів суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів.

При цьому повідомляємо, що загальні положення про договір встановлено Розділом ІІ Книги п’ятої Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Так, згідно зі ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст. 627 ЦКУ). 

Як передбачено ст. 125 Кодексу законів про працю України, працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).

Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються роботодавцем за погодженням з працівником.

За даними інформаційних систем ДПС Комунальне підприємство внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом. Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

При цьому, пункт 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII зі змінами (далі – Основи законодавства № 2801).

Закладом охорони здоров’я відповідно до частини першої ст. 3 Основ законодавства № 2801 є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

Основи діяльності закладів охорони здоров’я встановлено ст. 16 Основ законодавства № 2801.

 За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.  Заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом, у тому числі як спільне комунальне підприємство (частина тринадцята ст. 16 Основ законодавства № 2801).

Порядок здійснення фінансового забезпечення охорони здоров’я визначено ст. 18 Основ законодавства № 2801. Так, фінансове забезпечення охорони здоров’я згідно з частиною першою ст. 18 Основ законодавства № 2801 може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Отже, у випадку компенсації комунальним підприємством, що є закладом охорони здоров’я у статусі неприбуткової організації, витрат своїм працівникам, які використовують власний автомобіль у службових цілях, така компенсація не буде вважатися розподілом доходів підприємства в порушення вимог п.п. 133.4.1 та п.п.133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу лише у сумі компенсації зношування (амортизації) відповідних власних транспортних засобів у встановленому порядку та за умови, що зазначені операції здійснюються в межах фінансування видатків на утримання такого комунального підприємства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами, і при цьому не відбувається нецільового використання активів зазначеного підприємства.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).