Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання банком майна, набутого у власність внаслідок звернення на нього стягнення, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Банк здійснює кредитування клієнтів на підставі кредитних договорів. Умови таких договорів передбачають, зокрема, забезпечення зобовʼязань шляхом надання майна в іпотеку. У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником (іпотекодавцем) зобовʼязань за договором Банк (іпотекодержатель) має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення.
Правовою підставою для реєстрації Банком права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки та на яке звернено стягнення, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовʼязання за договором.
Банк просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо правомірності застосування пункту 197.12 статті 197 ПКУ при подальшому продажу майна, набутого у власність внаслідок звернення на нього стягнення, у разі, якщо право власності на таке майно переходить до Банку на підставі відповідного застереження, яке міститься в іпотечному договорі, а також у разі, якщо майно набуто у власність на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Також Банк просить підтвердити позицію стосовно визначення документів щодо звернення стягнення на майно боржника, які є достатніми для підтвердження звернення стягнення на таке майно з метою застосування пункту 197.12 статті 197 ПКУ.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).
Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 593 ЦКУ визначено, що право застави припиняється, зокрема, у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Відповідно до статті 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Відповідно до пункту 189.15 статті 189 ПКУ у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість. Якщо за таким майном суми податку були включені до складу податкового кредиту банком, іншою фінансовою установою, застосовуються положення пункту 198.5 статті 198 ПКУ.
Згідно з пунктом 197.12 статті 197 ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб’єктами підприємницької діяльності – приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення.
Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно. Звільнення від оподаткування стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором кредиту (позики).
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Операція з постачання майна, набутого Банком у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно, відповідно до абзацу першого пункту 197.12 статті 197 ПКУ звільняється від оподаткування ПДВ, якщо таке майно передане фізичними особами, а також суб’єктами підприємницької діяльності – приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку.
Якщо майно, набуте Банком у власність внаслідок звернення стягнення від інших осіб, ніж перераховані у абзаці першому пункту 197.12 статті 197 ПКУ, то звільнення від оподаткування ПДВ на підставі абзацу другого пункту 197.12 статті 197 ПКУ застосовується до частини вартості майна, за якою таке майно було набуте Банком у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором.
Нормами пункту 197.12 статті 197 ПКУ не визначено умови щодо застосування цього пункту залежно від особливостей оформлення договорів, на підставі яких здійснюється стягнення майна з боржника.
Водночас з питання документального підтвердження звернення стягнення на майно боржника доцільно звернутися до Національного банку України, який відповідно до статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |