Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.10.2023 р. № 3702/ІПК/26-15-24-01-13-12

Головне управління ДПС у м. Києві керуючись пунктом 52.2 статті 52
глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі – ПКУ) розглянуло звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо оподаткування доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків–громадянка Республіки Білорусь у своєму зверненні зазначає, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5%. У зв’язку із відсутністю посвідки на постійне проживання в Україні, наразі відсутня можливість відкрити рахунок в банку, в тому числі для ведення господарської діяльності як фізична особа-підприємець.

В зв’язку з цим платник просить надати індивідуальну податкову консультацію, в якій роз’яснити, як отримувати оплату за послуги від контрагентів та сплачувати податки з отриманого доходу в разі відсутності рахунків у банку в зв’язку з неможливістю їх відкриття.

Завдання та функції ДПС встановлено ст. 19¹ ПКУ та Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ ПКУ передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених ПКУ, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків регулюються Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон № 2121).

При цьому згідно зі ст. 47 Закону № 2121 банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг, до яких належать, зокрема, відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу).

Отже, порядок відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів не належить до компетенції органів податкової служби. З метою отримання консультації щодо зазначеного питання рекомендуємо звертатись до Національного банку України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).

Основні принципи податкового законодавства, установлені ст. 4 ПКУ, зокрема, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені ПКУ, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПКУ (пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ПКУ).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ.

Податковимобов’язкомвизнаєтьсяобов’язокплатникаподаткуобчислити, задекларувати та/абосплатити суму податку та зборувпорядку і строки, визначені ПКУ, законами з питаньмитноїсправи (п. 36.1 ст. 36 ПКУ).

Порядок сплати податків та зборів регулюється ст. 35 ПКУ.

Пунктом 35.2 ст. 35 ПКУ, зокрема, визначено, що сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі (у тому числі з використанням електронних грошей), крім випадків, передбачених ПКУ або законами з питань митної справи.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема, корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених ст. 87 ПКУ, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (абзац перший п. 87.1
ст. 87 ПКУ).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються у главі
1 розділу XIV ПКУ, ст. 295 якої врегульовані порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПКУ платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до п. 295.4 ст. 295 ПКУ сплата єдиного податку платниками першої – третьої груп (крім електронних резидентів (е-резидентів) здійснюється за місцем податкової адреси.

Пунктом 300.1 ст. 300 ПКУ встановлено, щоплатники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Отже, в разі відсутності рахунку в банку або в зв’язку із неможливістю його відкриття фізична особа – підприємець здійснює сплату податкового зобов’язання шляхом внесення готівкових коштів до каси банку.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.