Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства щодо сплати екологічного податку, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Підприємство поінформувало, що набрання чинності Законом України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами» (далі – Закон № 2320) встановило нові правові категорії та поняття у сфері поводження з відходами і запитує про порядок визначення ставок екологічного податку за розміщення відходів.
Відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються виключно поняттями, установленими Кодексом.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (стаття 5 Кодексу).
Порядок справляння екологічного податку за розміщення відходів регулюється нормами Кодексу.
Розміщення відходів − постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Платниками екологічного податку є, у тому числі, суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюють, зокрема, розміщення відходів (підпункт 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу).
Ставки податку за розміщення відходів встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів (пункт 246.2 статті 246 Кодексу).
Закон № 2320 набрав чинності 09 липня 2023 року, визнав таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про відходи» (далі – Закон № 187) та змінив чинний порядок класифікації відходів.
Оскільки Закон № 2320 визнає втрату чинності Закону № 187 та не скасовує всі пов’язані з ним підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють питання поводження з відходами, то практичне виконання пункту 246.2 статті 246 Кодексу здійснюється з урахуванням чинних нормативно-правових актів, а саме:
Порядку ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 року № 1360);
Порядку ведення реєстру місць видалення відходів (постанова Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1216);
Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів (постанова Кабінету Міністрів України від 01 листопада 1999 року № 2034);
Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.1999 № 12, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.02.1999 за № 60/3353);
Форми реєстрової карти об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та Інструкції щодо її складання (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 17.02.1999 № 41, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.03.1999 за № 169/3462);
Типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 № 342, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.09.2008 за № 824/15515);
Рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 15.07.2014 № 33 «Про необхідність усунення Міністерством охорони здоров’я України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;
Класифікатора відходів ДК 005-96 (затверджений та введений в дію наказом Держстандарту України від 29.02.1996 № 89).
Таким чином платник екологічного податку обчислює податкові зобов’язання з екологічного податку та декларує їх у порядку, визначеному Кодексом, до внесення відповідних змін до Кодексу.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |