Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.11.2023 р. № 3885/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба Україниза результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця(далі – Підприємець) від, надісланого листом ГУ ДПС у  області від
№  (вх. ДПС №  від), керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України(далі – Кодекс), повідомляє таке.

У своєму зверненні Підприємець повідомив (в контексті звернення), що здійснює діяльність у сфері торгівлі з використанняммережі Інтернет, по повній оплаті або післяплаті з передоплатою.Має договір з Особа 1 та Особа 2.Передоплату покупець надсилає на розрахунковий рахунок, а післяплату зараховує Особа 2 на розрахунковий рахунок Підприємця.

Враховуючи вищевикладене, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи потрібно Підприємцю застосовувати реєстратор розрахункових операцій та/або програмний реєстратор розрахункових операцій при роботі з післяплатою?
2. Якщо потрібно, то як фіскалізувати передоплату і ту суму, яка залишилася?
3. Де можна отримати роз’яснення чи інструкцію щодо правил оформлення чеків у випадку післяплати?

Перед наданням відповідей на поставленіподатковому органу питання, звертаємо увагу Підприємця, що його запит хоч і відповідає вимогам статті 52Кодексу, водночас, оформлений суто формально для отримання індивідуальної податкової консультації та не розкриває суті здійснюваних Підприємцем операцій з продажу товарів, розрахунків з покупцями, взаємодії з контрагентами, задіяними у здійсненні таких операцій, зокрема, не містить інформації стосовно способів оплати, запропонованих покупцю, що є ключовим для визначення кола обов’язків у сфері здійснення розрахункових операцій.

Такий підхід Підприємця до оформлення запиту унеможливлює надання вичерпної індивідуальної податкової консультації щодо порушених ним питань.

Водночас, з урахуванням того, що запит відповідає формальним вимогам статті 52 Кодексу консультація надається із загальних норм законодавства.

Оскільки, останнім часом стало поширеним використання у зверненнях поняття розрахунковий рахунок фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) по відношенню до поточного рахунку ФОП, звертаємо увагу.

За визначеннями, наведеними у пункті 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Національного банку України від 29.07.2022  № 162 (далі – Інструкція № 162):

платіжний рахунок – рахунок, що відкривається небанківським надавачем платіжних послуг користувачу на договірній основі виключно для цілей виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

поточний рахунок – рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

розрахунковий рахунок – рахунок, що відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, що має право на надання платіжних послуг, виключно для цілей забезпечення виконання платіжних операцій його користувачів.

Тобто, розрахунковий рахунок відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, а ФОП відповідно може мати лише платіжний та/або поточний рахунок.

Також зазначаємо, що згідно з пунктом 10 розділу І Інструкції № 162, фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Пунктом 24 розділу І Інструкції № 162 визначено, що за поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам-резидентам у національній валюті, здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Щодо питання 1.

Перш за все, слід звернути увагу, що відповідно до умов Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, який розміщено на сайті ТОВ «Особа 1», ТОВ «Особа 1» лише організовує процес перевезення таких товарів в межах договору з їх продавцями.

Також, зі змісту договору, та наявної в ДПС інформації, ТОВ «Особа 1» не приймає оплату за товари, та як результат не видає фіскальних чеків.

Відповідно до умов Договору на переказ коштів для суб’єктів господарювання, розміщеного на сайті ТОВ «Особа 2» (в контексті звернення – Особа 2), ТОВ «Особа 2» не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг або іншого правочину укладеного між покупцями та Підприємцем.

Звертаємо увагу, що ТОВ «Особа 2» як надавач платіжних послуг надає ініціатору переказу коштів фіскальний чек лише в межах виконання ним вимог Закону Українивід 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Такий чек підтверджує лише прийняття від ініціатора переказу готівки чи електронного платіжного засобу для переказу коштів за наданими реквізитами, що є окремою операцією.

Такий чек від ТОВ «Особа 2» окрім того, що не є підтвердженням вчинення електронного правочину (купівлі-продажу товарів), ще й не надасть можливості реалізувати покупцю його права на повернення чи обмін товару, у разі придбання товару неналежної якості.

Таким чином, із технічної точки зору, між Підприємцем як продавцем товарів, покупцями цих товарів, ТОВ «Особа 1» та ТОВ «Особа 2» відбуваються різні господарські операції.

Так, у описаній Підприємцем ситуації, між Підприємцем та покупцями здійснюються операції купівлі-продажу товарів; між  Підприємцем та
ТОВ «Особа 1» – надання послуг з організації перевезень відправлень; між  Підприємцем та ТОВ «Особа 2» – надання послуг з переказу належних йому коштів.

Оскільки, відповідно до наведених Підприємцем умов договорів, суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише Підприємець (продавець), який здійснює продаж товарів, і покупець, як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов’язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю.

Наголошуємо, що небанківським надавачам платіжних послуг, як і банкам в Україні заборонено ведення діяльності у сфері матеріального виробництва та торгівлі.

Поряд із зазначеним, слід враховувати, що описані Підприємцем способи взаємодії із покупцями підпадають під дію регулювання частини першої статті 694 Цивільного кодексу України відповідно до якої, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Зазначене встановлює обов’язок продавця передати товар покупцеві до моменту його оплати останнім. Відстрочення платежу означає здійснення повної оплати товару у строки, встановлені договором, через деякий час після одержання товару. Якщо відстрочення платежу полягає у здійсненні платежів частинами, встановленими договором, воно іменується розстроченням платежу. Якщо предметом договору з відстроченням або розстроченням платежу є речі, визначені родовими ознаками, він є різновидом комерційного кредиту.

Водночас, відстрочення та/або розстрочення платежів, як оплати за товар жодним чином не повинні впливати на обсяг обов’язків продавця та прав покупця визначених статтями 664, 655 та 662 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, повідомляємо, що як відповідь на питання 1 у описанихПідприємцем обставинах, продаж товарів з відстроченням/розстроченням платежу передбачає їх передачу покупцеві до моменту оплати, тому у таких випадках Підприємець до моменту отримання покупцем товару має сформувати відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту та надати покупцю,не пізніше отримання ним товару, в паперовій та/або електронній формі.

Щодо питання 2.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265 та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Звертаємо увагу, що дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено статтею 3 такого Закону.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Уразі продажу товарів з поділом оплати на частини (часткова оплата та післяплата), приймання продавцем кожної частини оплати має бути здійснена із дотриманням вимог Закону № 265, супроводжуватись формуванням та наданням покупцю товару відповідних розрахункових документів, забезпечувати їх поєднання у ланцюг, який надаватиме можливість продавцю здійснювати відстеження отриманої оплати за товари, що реалізуються, а покупцю, мати підтвердження щодо внесення такої оплати.

Враховуючи вищезазначене, як відповідь на друге питання повідомляємо, що у конкретній описаній ситуації у Підприємця відсутній обов’язок формувати окремий чек на аванс. При цьому, Підприємець має сформувати перший фіскальний касовий чек із вказанням часткової оплати – «аванс» та її суми, а також номенклатури (найменування), кількості та загальної вартості товарів. Після погашення покупцем заборгованості в межах покупки, наступний чек має бути сформований на різницю між загальною вартістю товарів та отриманим авансом, в якому рекомендуємо зазначати реквізити першого чека або будь який інший ідентифікатор, що забезпечить ідентифікацію товару, що продається і за який отримано «аванс».

Видавати або надсилати окремий чек надавачам платіжних послуг, які переказують кошти, не потрібно.

З метою надання відповіді на питання 3 слід зазначити, що на численні запити суб’єктів господарювання, органів влади та громадських організацій, тощо, ДПС неодноразово надавались роз’яснення щодо порядку застосування РРО/ПРРО, при здійсненні продажу товарів (надання послуг), за допомогою мережі Інтернет. Такі роз’яснення розміщено на офіційному вебпорталі ДПС за посиланнями:

- https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/721669.html;

- https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/698377.html,

та загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» за посиланням https://zir.tax.gov.ua у рубриці «109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО». 

Разом з цим зазначаємо, що ДПС не уповноважена організовувати господарську діяльність СГ, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням СГ вимог податкового та іншого законодавства.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.