Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.11.2023 р. № 3920/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула щодо порядку складання податкових накладних та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює операції з виконання ремонту вантажних автомобілів, у тому числі які перебувають у лізингу та застраховані лізингодавцем. Договори страхування, укладені лізингодавцями із страховими компаніями, передбачають наявність франшизи.

При виконанні ремонтних робіт на застрахованих автомобілях Товариство отримує частину оплати вартості таких робіт від страхової компанії, а частину (у розмірі франшизи) – від лізингоотримувача.

В описаній у зверненні ситуації хронологія подій за операцією наступна:

отримання Товариством суми страхового відшкодування від страхової компанії, якою проведено платіж в оплату частини вартості робіт з ремонту автомобіля на користь власника автомобіля – лізингодавця («перша подія»);

отримання Товариством від лізингоотримувача оплати частини вартості робіт з ремонту автомобіля у розмірі франшизи («перша подія»);

оформлення акту приймання-передачі виконаних робіт («друга подія»).

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо заповнення податкової накладної за вищезазначеною операцією, а саме:

1) щодо особи, яку необхідно зазначити у полі «Отримувач» податкової накладної, яка складається на дату отримання суми страхового відшкодування від страхової компанії (лізингодавець чи лізингоотримувач);

2) щодо суми податкових зобов’язань, яку необхідно зазначити у відповідній графі податкової накладної, що складається на дату отримання від лізингоотримувача коштів у розмірі франшизи (сума таких отриманих коштів чи загальна вартість виконаних робіт, зазначена у акті приймання-передачі виконаних робіт);

3) щодо можливості зазначення у податкових накладних частин загальної вартості виконаних робіт, пропорційних сумам, які надійшли від страхової компанії та від лізингоотримувача в оплату вартості ремонтних робіт;

4) щодо порядку оформлення акту приймання-передачі виконаних робіт.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Відносини у сфері страхування, ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб та обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законами України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85) і від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961).

Відповідно до статті 9 Закону № 85 страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону № 1961 виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Пунктом 187.1 статті 187 ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше («перша подія»):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін. Зазначеним пунктом також визначено перелік обовʼязкових реквізитів податкової накладної, зокрема, повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Пунктом 201.7 статті 201 ПКУ передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Правила складання податкової накладної регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі - Порядок № 1307).

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307).

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1307, до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг.

Зокрема, у графі 6 податкової накладної зазначається кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг;

у графі 7 - ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість;

у графі 10 - обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Операція з постачання послуг із ремонту автомобіля є об'єктом оподаткування ПДВ, а отже платник податку, який виконує такий ремонт, на дату, що сталася раніше (отримання коштів (частини коштів) в рахунок оплати вартості ремонту транспортного засобу або оформлення документу, що засвідчує факти виконання ремонтних робіт (відповідного акту) зобов'язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.

Щодо питань 1, 2, 3

За інформацією, наданою у зверненні, першою подією за операцією з постачання послуг з ремонту є сплата коштів, яка здійснюється частинами різними особами (страховою компанією та лізингоотримувачем).

З урахуванням норм пунктів 187.1 статті 187 та 201.7 статті 201 ПКУ податкова(і) накладна(і) за операцією з постачання послуг складається(ються) на кожну суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг постачальника як попередня оплата (аванс) («перша подія» за операцією з постачання послуг з ремонту) від страхової компанії та від лізингоотримувача.

У полі «Отримувач» такої(их) податкової(их) накладної(их) вказується особа, якій надаються послуги (незалежно від того, хто здійснює оплату за такі послуги – безпосередньо їх отримувач чи інша(і) особа(и)).

У графі 6 такої(их) податкової(их) накладної(их) зазначається відповідна кількість (об'єм, обсяг) постачання послуг, за яку отримано таку(і) попередню(і) оплату(и), у графі 10 - обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ.

Показники, що зазначаються у такій(их) податковій(их) накладній(их) (зокрема, отримувач послуг, кількість та обсяг постачання), мають відповідати умовам господарських договорів та даним бухгалтерських (первинних) документів, оформлених за операцією з постачання послуг.

Згідно зі статтею 36 ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Щодо питання 4

З питання оформлення первинних документів (зокрема, акту приймання-передачі виконаних ремонтних робіт) платнику податку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України як до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).