Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.11.2023 р. № 3988/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс),розглянула звернення
(             ) щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

І. Платник податків у своєму зверненні повідомив, що на адресу
(        ) від приватного виконавця надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з вимогою здійснювати відрахування боргу, який виник по кредитному договору з банківською установою, із суми доходу боржника – співробітникапідприємства – в розмірі 20 відс., від отриманих доходів після утримання податків і зборів, на користь стягувача – юридичної особи, а саме: банківської установи. Стягнення повинно перераховуватись на рахунок приватного виконавця і включати: 

• суми боргу за виконавчим документом;
• основної винагороди приватного виконавця;
• витрат на проведення виконавчих дій.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Як вірно відображати в Додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску суму (далі – Розрахунок), перераховану приватному виконавцю:

• в розмірі основної винагороди приватного виконавця?
• в розмірі основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій?
• всю суму, перераховану приватному виконавцю, в тому числі суму боргу за виконавчим документом на користь стягувача – юридичної особи?

II. Платник повідомляє, що на адресу (    ) від державної виконавчої служби надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з вимогою здійснювати відрахування боргу із суми доходу боржника – співробітника підприємства – в розмірі 50 відс. від отриманих доходів після утримання податків і зборів на користь стягувача – фізичної особи. Утримані кошти потрібно перераховувати на рахунок відділу державної виконавчої служби. Загальна сума боргу по Постанові перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Виконавчий лист виданий судом 21.09.2020 року. Якщо видом стягнення є відшкодування за рішенням суду моральної шкоди фізичній особі – стягувачу, таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1.Чи потрібно відображати в Додатку 4ДФ до Розрахунку суму стягнення, утриману із зарплати співробітника на рахунок державної виконавчої служби на користь  стягувача – фізичної особи? Якщо потрібно, то з яким кодом ознаки доходу?

2. Обмеження для неоподаткування моральної шкоди, встановлені п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, в чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, застосовуються до загального розміру відшкодування моральної шкоди, зазначеного у виконавчому листі, чи тільки до розміру проведених щомісячних утримань із заробітної плати (в розмірі 50 відс., від заробітної плати після відрахування податків)?

3. Якщо обмеження для неоподаткування моральної шкоди, встановлені п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, в чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, застосовуються до загального розміру відшкодування моральної шкоди, зазначеного у виконавчому листі, то коли необхідно нараховувати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір із суми моральної шкоди в тому місяці, коли загальний розмір проведених утримань наростаючим підсумком досягне перевищення чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати?

4. Розмір мінімальної заробітної плати з метою визначення суми перевищення відшкодування моральної шкоди застосовують на 1 січня звітного року, в якому проводиться утримання суми боргу із зарплати боржника (це може бути декілька років і на 1 січня кожного року розмір мінімальної зарплати може бути різний), чи на 1 січня звітного року, в якому суд видав виконавчий лист?

5. Чи застосовуються зазначені норми п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до сум відшкодування моральної шкоди, якщо виконавчий лист виданий судом до 23.05.2020 року, а постанова Державної виконавчої служби надійшла до підприємства після 23.05.2020 року?

Щодо питання, зазначеного у частині першій

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України від 02 червня
2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом № 1404 випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон № 1403).

Приватнийвиконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності (частина друга ст. 16 Закону № 1403).

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу незалежнапрофесійнадіяльністьцедіяльність, зокрема, приватнихвиконавців за умови, щотака особа не є працівникомабофізичною особою – підприємцем (за виключеннямвипадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 Кодексу) та використовуєнайманупрацю не більш як чотирьохфізичнихосіб.

Відповідно до частинипершої ст. 42 Закону № 1404 кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому
ст. 27 Закону № 1404, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно із частинами другої та третьої ст. 44 Закону № 1404 приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває в банках рахунки, у тому числі за потреби в іноземній валюті, для:

1) обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам;

2) зарахування коштів виконавчого провадження;

3) зарахування винагороди.

Кошти, зазначені у п. 1 і п. 2 частини другої ст. 44 Закону № 1404, не є доходом приватного виконавця.

Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, яківідповідно до Кодексу мають статус податковихагентів, та платникиєдиноговнескузобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, Розрахунок (з розбивкою по місяцяхзвітного кварталу), до контролюючого органу за основниммісцемобліку. Такийрозрахунокподаєтьсялише у разінарахуваннясумзазначенихдоходівплатникуподатку – фізичнійособіподатковим агентом, платникомєдиноговнескупротягомзвітногоперіоду. Запровадженняінших форм звітностііззазначенихпитань не допускається.

Форма Розрахунку та Порядок його заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (із змінами).

Відповідно до п. 4 розділу IV Порядку в додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі–Додаток 4ДФ) до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» вказується ознака доходу, наведена у розділі 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку, яка визначається відповідно до нарахованого доходу.

Враховуючи наведене, дохід, виплачений самозайнятій особі відображається податковим агентом у додатку 4ДФ до Розрахунку під ознакою доходу «157», а саме основна сума винагороди.

Щодо питань, зазначених у частині другій

Статтею 129¹ Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Водночас ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і зборив порядку і розмірах, встановлених законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю,а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом (п.п. «а»п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу, зокрема, ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 цієї статті).

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Так, згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, визначену в п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи викладене, оскільки постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника з вимогою здійснювати відрахування боргу із суми доходу боржника – співробітника підприємства на користь стягувача – фізичної особи, надійшла до юридичної особи після набрання чинності Закону Українивід16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», тобто у 2023 році, то оподаткування доходу у вигляді моральної шкоди здійснюється у відповідності до п.п. «в» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

При цьому об’єктом оподаткування є уся сума моральної шкоди, яка зазначена у вказаній постанові, незалежно від того, що стягнення заборгованості буде здійснюватися юридичною особою певний проміжок часу.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеним у додатку 2 до Порядку, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, нарахований згідно з п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, відображається податковим агентом у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «120».

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.