Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.11.2023 р. № 4042/ІПК/99-00-24-03-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо визначення статусу резидента та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні платник податків повідомляє, що (     2023) помер чоловік, який був громадянином Республіки . Спадкоємцями після смерті чоловіка, за законом, є платник (дружина) та малолітня донька. Спадкове майно (рухоме та нерухоме) після смерті чоловіка знаходиться в Україні.

При цьому платник зазначила, що 10.08.2018 чоловік отримав посвідку на постійне проживання в Україні за адресою: (      ) та був зареєстрований у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків з 11.06.1998 та отримував пенсію в Україні.До 30.04.2022 постійно проживав в Україні, виїхав у зв’язку з постійними обстрілами з (     ). Також чоловік був засновником ПП «» та Дочірнього підприємства «» та сплачував податки в Україні. Слід зазначити, що на праві власності чоловіку належало нерухоме майно.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи був громадянин Республіки  резидентом для цілей оподаткування доходу від успадкованого майна після його смерті, дружиною та малолітньою донькою, які є громадянами України?

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцемпроживанняфізичної особи є житло, в якому вона проживаєпостійноаботимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України).

У разі якщо фізична особа має місцепроживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місцепроживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення абзаців першого – третього п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Водночас відповідно до п.п. «в» 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фізичні особи, які не є резидентами України, вважаються нерезидентами.

Таким чином, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертимп.п. «в»п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа можевважатися нерезидентом.

Крім того, Кодекс не містить норм щодо необхідності одержання будь-яких документів від контролюючих органів, що підтверджують статус резидента/нерезидента України.

При цьому відповідно до абзацу першого ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон № 3425) нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 46 Закону № 3425).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультаціядіє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.