X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ПОЛТАВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.05.2017 р. № 419/ІПК/16-31-13-02-22

Головне управління ДФС у Полтавській області відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - GRУ) розглянувши звернення повідомляє наступне.

Щодо формування податкових зобов ’язань з податку на додану вартість експедитором при прийманні — передачі наданих послуг (в т.ч. відшкодування вартості послуг третіх осіб з перевезення) замовнику, якщо експедитором придбано послуги перевезення у третіх осіб (виконавців) без податку на додану вартість.

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який: за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, тому експедитор є повіреним, а договір транспортного експедирування є договором доручення.

Враховуючи вимоги пп. "б" ст. 185.1 ст. 185 та пп. "ж" п. 186.3 ст. .186 ПКУ у випадку, якщо замовник перевезення вантажів митною територією України є резидентом України, транспортно-експедиторські послуги, які надаються експедитором (незалежно від того, резидентом чи нерезидентом), є об'єктом оподаткування ПДВ та підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за основною ставкою.

У випадку, якщо замовник перевезення вантажів митною територією України є нерезидент України (що не має постійного представництва на митній території України), то транспортно-експедиторські послуги, які надаються експедитором (незалежно від того, резидентом чи нерезидентом) не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 189.4 ст. 189 ПКУ, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст. 188 ПКУ

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 ПКУ.

Базою оподаткування ПДВ у експедитора є вартість наданих транспортно-експедиторських послуг (винагорода експедитора) та вартість послуг з перевезення, за умови, що перевізник є платником ПДВ.

Якщо перевізник не є платником ПДВ, то вартість наданих таким перевізником послуг не збільшує базу оподаткування ПДВ у експедитора при наданні транспортно-експедиторських послуг замовнику.

Дане роз'яснення викладене в Узагальнюючій: податковій консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 06.07.2012 № 610.

Щодо включення до бази оподаткування єдиним податком за ставкою 3% винагороди послуг експедитора та відшкодування вартості послуг третіх осіб по перевезенню вантажу.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПКУ, доходом фізичної особи - підприємця -платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі.

При цьому, у разі надання послуг, зокрема, за договорами транспортного експедирування, доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 ПКУ),

Статтею 929 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Тобто, за посередницькі послуги експедитор отримує винагороду від клієнта, яка і є його доходом.

При цьому, кошти, які одержуються фізичною особою - підприємцем від клієнта для виконання або організації виконання визначених договором послуг, вважаються транзитними і право власності на такі кошти до фізичної особи -підприємця не переходить.

Враховуючи вищевикладене, транзитні кошти, які одержуються фізичною особою - підприємцем від клієнта для виконання або організації виконання визначених договором транспортного експедирування послуг, не включаються до обсягу доходу.

Щодо звітності фізичної особи - підприємця за І квартал 2017 року та починаючи з ІІ квартету 2017 року, при переході із сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ, на сплату єдиного податку за ставкою 3% з 01 квітня 2017року.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПКУ, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Згідно з пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал, не розраховується та не сплачується.

Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від'ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується.

Відповідно до пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.

Відповідно до пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому ПКУ.

Тобто, якщо фізична особа - підприємець перебувала у І кварталі на загальній системі оподаткування, а з ІІ кварталу перейшла на спрощену систему оподаткування, то їй необхідно за результатами календарною року подати податкову декларацію протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року та сплатити податок на доходи фізичних осіб протягом 10 календарних днів після подачі декларації.

Відповідно до абз. 2 п. 294.1 ст. 294 ПКУ, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Відповідно до п. 294.3 ст 294 ПКУ, для суб'єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за. наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

Податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПКУ, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Слід зазначити, що відповідно до п. 292.9 ст. 292 ПКУ, доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з главою 1 розділу XIV ПКУ, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.