Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.11.2023 р. № 4046/ІПК/26-15-04-05-07

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення               щодо віднесення до витрат сум податку на додану вартість, по яких незареєстровані податкові накладні від постачальника та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755–VI (із змінами і доповненнями) (далі – Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

 Відповідно до інформації, наданої у зверненні, Товариство перебуває на загальній системі оподаткування, платник податку на додану вартість. Товариство має дебетовий залишок на рахунку 6442 «Непідтверджений податковий кредит», сформований із сум податку на додану вартість по незареєстрованих податкових накладних від одного постачальника за оплаченими і наданими послугами за 2020 рік.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. «чи можна суми, які обліковуються  на рахунку 6442 за 2020 рік списати на витрати, через те, що від дати виписки пройшло більше 1095 днів, а постачальник так і не зареєстрував податкові накладні?»;
2. «в якому періоді і на який рахунок можна списати такі суми вхідного податку на додану вартість на витрати?».

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суми податку на додану вартість, по яких незареєстровані податкові накладні від постачальника більше 1095 днів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, витрати підприємства формуються за правилами бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону № 996).

Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування (зареєстрований в Міністерстві юстиції від 21 грудня 1999 року за № 892/4185), зі змінами і доповненнями.

Отже, питання віднесення до витрат сум податку на додану вартість, по яких незареєстровані податкові накладні від постачальника більше 1095 днів, період та списання на рахунок у бухгалтерському обліку, належить до компетенції Міністерства фінансів України. Із зазначених питань, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.