Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.11.2023 р. № 4061/ІПК/26-15-04-05-07

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення                              щодо правомірності нарахування розміру орендної плати у змішаній (комбінованій)  формі та правомірності віднесення такого платежу до витрат звітного періоду підприємства, та керуючисьстаттею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755–VI (із змінами і доповненнями) (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до наданої інформації  згідно з умовами Договору оренди Товариство укладає із контрагентом договори оренди, відповідно до яких, розмір орендної плати є чітко фіксованою, друга частина орендної плати встановлюється у фіксованому відсотковому співвідношенні доплати у розмірі відсотків  від  суми реалізованого товару в закупівельних цінах, без ПДВ, що був реалізований в торгівельній точці.

Враховуючи вищевикладене, платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з  питань практичного застосування норм податкового  законодавства, а саме:

1. Правомірності встановлення нарахування розміру орендної плати у змішаній (комбінованій) формі, яка складається із двох частин: одна частина – чітко фіксована та друга частина – як фіксоване відсоткове співвідношення доплати у розмірі відсотків від суми реалізованого товару в закупівельних цінах без ПДВ, що був реалізований в торгівельній точці.

2. Правомірності віднесення вищевказаного платежу до витрат звітного періоду підприємства.

Щодо питання 1

Особисті немайнові та майнові відносити (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством (стаття 1 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (із змінами і доповненнями)) (далі – ЦКУ).

Згідно з статтею 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

При цьому,  відповідно до частини першої – третьої статті 6 ЦКУ сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з абзацом першим підпункту 1.1 пункту 1 Кодексу, Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Функції та права контролюючих (податкових) органів, обов’язки і відповідальність посадових та службових осіб контролюючих органів визначені статтями 19¹ – 21 Кодексу.

Отже, здійснення оцінки правомірності складання цивільно-правових договорів (з урахуванням статті 19¹ Кодексу) не належить до функцій контролюючих (податкових) органів. Такі відносини регулюються цивільнимзаконодавством.

Щодо питання 2

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

При цьому, згідно з абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Кодексу для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Таким чином, питання щодо правомірності нарахування розміру орендної плати у змішаній (комбінованій) формі та правомірності віднесення такого платежу до витрат звітного періоду підприємства, належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).