Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.05.2017 р. № 421/О/99-99-15-02-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо окремих питань з оподаткування постійного представництва та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Щодо визнання відокремленого підрозділу нерезидента, діяльність якого є тотожною основному виду діяльності нерезидента, постійним представництвом

Відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Враховуючи викладене вище, якщо представництво нерезидента здійснює господарську діяльність в Україні (незалежно від того, чи є така діяльність тотожною основному виду діяльності нерезидента) і підпадає під визначення «постійне представництво», наведене у п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то воно повинно реєструватися платником податку на прибуток та сплачувати податок на прибуток.

Якщо постійне представництво розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у контролюючому органі, то відповідно до вимог п. 133.3 ст. 133 Кодексу вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Щодо врахування у складі доходу постійного представництва сум коштів, отриманих від нерезидента на утримання представництва (виплата заробітної плати працівникам тощо), сплата податків і зборів або призначені для перерахування ним на користь резидентів за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента

Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками податку на прибуток (п.п. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансове і звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Оскільки постійні представництва з метою оподаткування прирівнюються до платників податку і суми їх прибутків оподатковуються у загальному порядку, то суми коштів, отримані від нерезидента на утримання такого представництва або призначені для перерахування ним на користь резидента за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у загальному порядку.

Щодо розрахунку податку на прибуток шляхом застосування коефіцієнта 0,7

Відповідно до п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Пунктом 46.2 ст. 46 Кодексу передбачено, що платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 Кодексу.

Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до п. 46.2 ст. 46 Кодексу, зокрема платниками податку на прибуток, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток та її невід’ємною частиною!

Для платників податку на прибуток наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 затверджена форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі - Декларація).

Крім цього, наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2016 № 544 затверджено:

— Порядок розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво (далі -Порядок);

— форму Розрахунку податку на прибуток нерезидента, який провадить діяльність на території України через постійне представництво на підставі складення окремого балансу фінансово-господарської діяльності (далі - Розрахунок 1);

— форму Розрахунку податку на прибуток постійного представництва нерезидента, визначеного шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7 (далі - Розрахунок 2).

Отже, постійне представництво як платник податку на прибуток подає до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку:

— або Декларацію, якщо суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента;

— або Розрахунок 1, якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, відповідно до розділу II Порядку;

— або Розрахунок 2 у разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, відповідно до розділу III Порядку.

Постійне представництво, яке визначає прибуток як різницю між доходом та витратами шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7, складає і подає до контролюючих органів Розрахунок 2.

Згідно з п. 2 розділу III Порядку у рядку 01 Розрахунку 2 вказується сума доходів постійного представництва без врахування доходів нерезидента.

Крім того, постійне представництво разом з податковою звітністю з податку на прибуток подає відповідну фінансову звітність, передбачену п. 46.2 ст. 46 Кодексу.

При поданні Розрахунку 1, Розрахунку 2 слід врахувати вимоги п. 46.4 ст. 46 Кодексу, яким визначено, що якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політик, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.