Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.11.2023 р. № 4022/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариством, яке має статус платника єдиного податку 3 групи за ставкою 5 відсотків доходу, подано заяву про перехід на загальну систему оподаткування та отримання статусу платника ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи застосовується підпункт «б» пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ до дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ у разі постачання послуг з оплатою бюджетними коштами?;

2) чи виникають податкові зобов’язання з ПДВ у випадку погашення бюджетною організацією заборгованості перед Товариством після переходу на загальну систему оподаткування та отримання статусу платника ПДВ, якщо така заборгованість виникла до реєстрації Товариства платником ПДВ?;

3) яка процедура зміни підписаних між бюджетною організацією і Товариством та зареєстрованих у органі Державної казначейської служби України актів приймання-передачі надання послуг?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Статтею 5 розділу І ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Відповідно до частини першої статті 2 розділу І БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – це належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру (частина третя статті 10 розділу I БКУ).

Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.08.2012 за № 1206/21518.

Організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування державного бюджету за видатками, операціями з надання кредитів за рахунок коштів державного бюджету та з погашення державного боргу з урахуванням вимог БКУ та інших нормативно-правових актів регламентуються Порядком казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженим наказом Міністерства фінансів від 24.12.2012 № 1407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013 за № 130/22662.

Отже, для цілей оподаткування ПДВ платник податку може використовувати поняття, визначені БКУ.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тому платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку –  превалювання сутності над формою, згідно з яким для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1  розділу ІІ ПКУ.

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV ПКУ.

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 5 відсотків доходу – у разі включення ПДВ до складу єдиного податку (підпункт 2 пункт 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 розділу V ПКУ).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V ПКУ (пункт 201.8 статті 201 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ і зазначених вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє наступне.

Щодо питань 1-2

Дата виникнення податкових зобов'язань з ПДВ залежить від джерела надходження грошових коштів, які Товариство отримує за надані ним послуги.

Якщо грошові кошти, які Товариство отримує за надані послуги, у розумінні норм БКУ є бюджетними коштами, то за операціями з постачання таких послуг податкові зобов’язання визначатимуться відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ, а саме на дату зарахування таких грошових коштів на його банківський рахунок. Підтвердженням того, що послуги оплачуються за рахунок бюджетних коштів, є наявність у договорі про поставку послуг умови, що оплата за поставлені товари/послуги здійснюється з відповідного рахунку Державної казначейської служби України.

У такому випадку у разі здійснення фактичного постачання послуг до реєстрації Товариства платником ПДВ та отриманні оплати бюджетними коштами після такої реєстрації Товариства платником ПДВ (у тому числі якщо оплата є погашенням заборгованості, що виникла до реєстрації Товариства платником ПДВ), податкові зобов'язання з ПДВ за такою операцією нараховуються саме на дату зарахування таких бюджетних коштів на банківський рахунок Товариства (після його реєстрації платником ПДВ).

Проте якщо кошти, отримані Товариством в результаті оплати за надані послуги, не є бюджетними, то дата виникнення податкових зобов’язань у разі здійснення операцій з постачання таких послуг визначатиметься за правилом «першої події» відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ.

У такому випадку у разі якщо фактичне постачання послуг відбулося до дати реєстрації Товариства платником ПДВ, а оплата (кошти не є бюджетними) - після реєстрації Товариства платником ПДВ, то податкові зобов'язання з ПДВ за фактом зарахування коштів за надані послуги не виникають, оскільки факт постачання таких послуг є другою подією для цілей оподаткування ПДВ.

Щодо питання 3

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996), тому з питання визначення процедури зміни підписаних між бюджетною організацією і Товариством та зареєстрованих у казначействі актів приймання-передачі надання послуг доцільно звернутись до Міністерства фінансів України

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).