Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.11.2023 р. № 4072/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
на отримання індивідуальної податкової консультації щодо відображення в обліку витрат на оренду автомобільного транспортута, керуючись ст. 52Податкового кодексу України (далі – Кодекс)повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство отримало в операційну оренду від юридичної особи автомобільний транспорт. Для надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування буде задіяно орендований автотранспорт, на який буде списуватись паливно-мастильні матеріали та запчастини.  

Враховуючи вищезазначене, Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Щодо правомірності віднесення до складу витрат вартості придбання ПММ, запасних частин, орендної плати та інших послуг (послуг завтомийки, GPS-послуги) на орендований автомобільний транспорт без оформлення тимчасового реєстраційного талону.

2. Щодо можливості формування податкового кредиту та відшкодування сум ПДВза такими операціями.

Щодо питання 1.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексудля цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з придбання ПММ, запасних частин, орендної плати та інших послуг на орендований автомобільний транспорт. Отже, такі операції відображаються згідно із правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 розд. II ПКУ).

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») (далі – Закон № 996).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша ст. 9 Закону № 996).

Первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити, перелік яких визначено частиною другою ст.9 Закону № 996.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

Отже, з питання віднесення до складувитрат вартості придбання ПММ, запасних частин, орендної плати та інших послуг, у тому числі на орендований автомобільний транспорт,та підтвердження таких операцій первинними документами доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо питання 2.

Правила формування податкового кредиту визначено ст. 198 розділу V Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Кодексу).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, до податкового кредиту покупця включаються суми ПДВ, сплачені у вартості придбаних з ПДВ товарів/послуг, на підставі зареєстрованих в ЄРПН відповідних податкових накладних, складених з дотриманням норм ПКУ постачальниками таких товарів/послуг, незалежно від напрямків подальшого використання покупцем таких товарів/послуг.

У разі, якщо такі придбані з ПДВ товари/послуги призначені для використання / починають використовуватися у неоподатковуваних ПДВ операціях або у негосподарській діяльності платника податку, то за такими товарами послугами покупець повинен  нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, передбачені п. 198.5 ст. 198 Кодексу.

В той же час кожен конкретний випадок стосовно формування податкового кредиту має розглядатися з урахуванням договірних умов, а також суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з нормами чинного законодавства (ст. 36 Кодексу) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).