Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.11.2023 р. № 4073/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Комунального некомерційного підприємства ____ обласної ради «_______» (далі – Комунальне некомерційне підприємство) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.    

Згідно із зверненням Комунального некомерційного підприємства, що є закладом охорони здоров’я та внесене до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр), розглядається можливість проведення окремих виплат працівникам такого підприємства відповідно до колективного договору.

У зверненні Комунального некомерційного підприємства поставлено таке запитання для надання роз’яснення:

чи відповідає вимогам для перебування Комунального некомерційного підприємства у статусі неприбуткової організації проведення таким підприємством операцій з надання додатково оплачуваних відпусток окремим працівникам підприємства у зв’язку із сімейними обставинами та похованням, а також проведення виплат матеріальної допомоги разового характеру, що надається цим підприємством окремим працівникам  у зв’язку із сімейними обставинами, для вирішення соціально-побутових питань, у зв’язку із скрутним матеріальним становищем, при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію, та зокрема на поховання в межах виконання зобов’язань, встановлених колективним договором?  

 

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4  ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Слід зазначити, що доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII зі змінами.

Тож до обов’язкових умов перебування комунального некомерційного підприємства, що є  закладом охорони здоров’я, у статусі неприбуткової організації відноситься, зокрема, використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного законодавства, та заборона розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед своїх засновників (учасників), працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не передбачених установчими документами, на цілі, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту, як встановлено частиною третьою  ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), визначаються КЗпП, Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами (далі – Закон № 108/95) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону № 108/95 до складових структури заробітної плати відносяться основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Щодо додаткових відпусток працівникам зауважимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання регулювання відносин, пов’язаних з наданням відпусток працівникам не належать до компетенції ДПС.

Водночас повідомляємо, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР зі змінами (далі – Закон № 504/96-ВР) державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Законом № 504/96-ВР, КЗпП, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 504/96-ВР до видів  щорічних відпусток віднесено, зокрема,  інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. 

Згідно з п.п. 2.2.12 п. 2.2 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, зі змінами (далі – Інструкція № 5), до складу фонду заробітної плати в частині фонду додаткової заробітної плати включається оплата за невідпрацьований час, зокрема, оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору.

Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, встановлено розділом 3 Інструкції № 5.

До таких виплат належать, зокрема:

одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам (п. 3.6 розділу 3 Інструкції № 5);

матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (п. 3.31 розділу 3 Інструкції № 5).

При цьому, підпунктом 1 п. 3 розділу I Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (зі змінами), визначено, що виплати, пов’язані з оплатою праці – це виплати, віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією № 5.

Слід зазначити, що згідно з п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Кодексу працівником вважається фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Тобто у разі застосування понять, пов’язаних з оплатою праці, необхідна наявність трудових відносин між фізичною особою та підприємством.

КЗпП, який регулює трудові відносини всіх працівників, передбачає, що на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців укладається колективний договір (ст. 10 КЗпП).

У колективному договорі, як визначено ст. 13 КЗпП,  встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

Отже, оплата комунальним некомерційним підприємством у статусі неприбуткової організації додаткових відпусток, пов’язаних з оплатою праці працівників цього комунального некомерційного підприємства, проведення таким підприємством своїм працівникам виплат, передбачених Інструкцією № 5, у вигляді матеріальної допомоги, що не має систематичного характеру, зокрема, матеріальної допомоги разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на поховання, одноразової допомоги працівникам, які виходять на пенсію, згідно з діючим законодавством в межах виконання зобов’язань, встановлених колективним договором, не є підставою для виключення такого підприємства з Реєстру, за умов, що такі виплати здійснюються з дотриманням вимог законодавства про працю, включаючи порядок укладення колективного договору та його виконання.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених  пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).