Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.11.2023 р. № 4077/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення   Товариства щодо спрощеної системи оподаткування, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство посилаючись на норми чинного законодавства запитує:

1. Чи є сума грошових коштів в іноземній валюті, яка отримана на розрахунковий рахунок Товариства (надалі – податковий представник), доходом, якщо її призначення для сплати податків та зборів за іншу фізичну особу-нерезидента щодо спадщини від фізичної особи нерезидента?
2.  Чи є в розумінні Кодексу Товариство податковим агентом по спадковій справі та чи має відображення така операція в «Податковому Розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за відповідний період, якщо нотаріус фактично не здійснює функції перерахування та обчислення (розрахунку) податків та зборів для отримання спадщини?

 

     Щодо першого питання

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (ст. 1002 ЦКУ).

Згідно ст. 1004 ЦКУ повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. При цьому повірений в рамках угоди може діяти як комерційний представник відповідно ст. 243 ЦКУ.

Статтею 243 ЦКУ визначено, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (частина перша ст. 1011 ЦКУ).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (частина перша ст. 1013 ЦКУ).

Відповідно до п.1 ст.295 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво (п. 2 ст. 295 ГКУ).

При цьому, п. 3 та п. 4 ст. 295 ГКУ визначено, що не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.

Тобто, суб’єкти господарювання, які згідно договору є комерційним агентом (посередником), згідно вимог ГКУ виступають лише як посередники в чужих інтересах і не можуть укладати угоди від власного імені.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено гл. 1 розд. XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) період у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акту приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Згідно з п. 292.10 ст. 292 Кодексу не є доходами платників єдиного податку першої - третьої групи суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону.

Поряд з цим, п. 292.4. ст. 294 Кодексу визначено, що до складу доходу включається сума отриманої винагороди повіреного (агента) лише у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами.

Отже, у разі надання Товариством послуг за договорами доручення, комісії або за агентськими договорами до складу доходу включається сума отриманої винагороди.

Водночас, у разі надання послуг за іншими видами договорів, яке передбачає комерційне посередництво, до складу доходів включається вся сума отриманих коштів у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Поряд з цим, дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п.292.5 ст. 292 Кодексу).

 

Щодо другого питання

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.

Платником податку є, зокрема, фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерелом їх походження в Україні (п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 Кодексу).

Відповідно до п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено ст. 174 Кодексу, якою встановлено декілька ставок для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини, зокрема, залежно від ступеня споріднення спадкоємця зі спадкодавцем та їх резидентського статусу.

Об’єкти спадщини платника податку з метою оподаткування  визначено п. 174.1 ст. 174 Кодексу.

При цьому за ставкою 18 відс., визначеною у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, оподатковуються будь-які об’єкти спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця – нерезидента, та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем – нерезидентом від спадкодавця – резидента (п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до п. 174.3 ст. 174 Кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями – резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Враховуючи зазначене, дохід у вигляді вартості успадкованого майна, яке знаходиться на території України, отриманий фізичною особою – нерезидентом від фізичної особи – нерезидента, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором за ставкою
1,5 відсотка.

При цьому спадкоємці – нерезиденти, які отримали спадщину є відповідальними за сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету та зобов’язані сплатити податок (військовий збір) до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

Відповідно до п. 19.1 ст. 19 Кодексу платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 Кодексу).

Пунктом 36.4 ст. 36 Кодексу передбачено, що виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. При цьому відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Кодексу).

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Кодексу). Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, ‒ податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 Кодексу).

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності (п. 19.2 ст. 19 Кодексу). Представник платника податків користується правами, встановленими Кодексом для платників податків (п. 19.3 ст. 19 Кодексу).

Враховуючи зазначене, фізична особа – нерезидент, яка отримала спадщину, зобов’язана сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір самостійно або за допомогою свого представника на підставі належним чином оформлених повноважень.

Поряд з цим слід зазначити, що необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 стаття 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).