Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.11.2023 р. № 4119/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення (    ) щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму звернені повідомив, що перебуває на спрощеній системі оподаткування другої групи. Продає товари і надає послуги лише на території України. Не займається зовнішньоекономічною діяльністю. Не продає підакцизні товари. Продає через інтернет-магазин букети квітів і квіткові композиції.

Для фіскалізації продажу товарів/надання послуг використовує реєстратор розрахункових операцій та/або програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) від Checkbox. Клієнти оплачують замовлення онлайн карткою через еквайра (Wayforpay, Fondy, Portmone, iPay) або перераховують кошти на рахунок підприємця за карткою ключ чи по IBAN.

У фізичної особи – підприємця є обов’язок надати клієнту розрахунковий документ під час продажу товару.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Який розрахунковий документ фізична особа – підприємець має надати клієнту у випадку коли покупка відбувається онлайн, тобто клієнт при оформленні і оплаті замовлення знаходиться в іншому місті при різних варіантах оплати:

а) клієнт оплачує замовлення своєю карткою через еквайра (Wayforpay, Fondy , Portmone, iPay);

б) клієнт оплачує замовлення здійснюючи переказ зі своєї картки на номер картки ключ фізичної особи – підприємця;

в) клієнт оплачує замовлення здійснюючи переказ зі своєї картки за реквізитами IBAN рахунку.

2. Яким чином фізична особа – підприємець може надати клієнту розрахунковий документ при здійсненні клієнтом онлайн покупки? Чи у випадку коли клієнт оплачує онлайн через еквайра чи за банківськими реквізитами йому розрахунковий документ після оплати надасть еквайр або банк (наприклад, квитанцію)?

3. Чи вірно, що у фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку датою отримання доходу є дата зарахування коштів від еквайра чи банку на рахунок фізичної особи – підприємця?

4. У який момент фізична особа – підприємець повинен видати фіскальний чек в програмному РРО Checkbox? Адже може бути така ситуація, що клієнт написав про оплату замовлення шляхом переказу кошти за номером картки - ключа фізичної особи – підприємця, але фізична особа – підприємець не бачить зазначену оплату, то фізична особа – підприємець повинен буде видати фіскальний чек в програмному РРО Checkbox на суму, яку оплатив клієнт лише тоді коли він побачить зараховані кошти від клієнта в виписці свого рахунку?

5. Як бути, якщо оплата від клієнта була в кінці робочого дня і кошти, які оплатив клієнт, підприємець побачить у виписці по рахунку лише на наступний робочий день? Прошу пояснити мені в який момент відповідно до норм чинного законодавства фізична особа – підприємець повинен видавати фіскальний чек клієнту – відразу після того як клієнт повідомив його, що він зробив оплату чи все ж фізична особа – підприємець потрібно дочекатися виписки з банку і лише тоді видавати фіскальні чеки по виписці, навіть якщо це вже буде наступний робочий день?

6. Чи по всім платежем, які поступають на рахунок, фізична особа – підприємець повинен видаватися фіскальні чеки чи це залежить від виду оплати? По яким видам оплати не обов’язково видавати фіскальні чеки? Якщо клієнт оплатив замовлення з його рахунку підприємця на рахунок фізичної особи – підприємця в такому випадку обов’язково видавати фіскальний чек?

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).

Згідно з п. 292.5 ст. 292 Кодексу дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (далі у главі 1 Кодексу – мінімальна заробітна плата) (п. 293.1 ст. 293 Кодексу).

Враховуючи викладене, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), дія якого поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлено статтею 3 Закону № 265.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток (в тому числі карти ключ) продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Тобто, для фізичної особи - підприємця як суб’єкта господарювання на якого поширюється дія Закону № 265, для цілей застосування РРО/ПРРО не має значення який спосіб для оплати обрав покупець (споживач), а має значення лише спосіб, який запропоновано підприємцем покупцю.

Поряд з цим, п. 2 ст. 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

У разі надання підприємцем покупцю для оплати за товар реквізитів свого поточного рахунку і покупець самостійно здійснює оплату з їх використанням, то у такому випадку РРО/ПРРО може не застосовуватись, оскільки оплата товару буде відбуватися за допомогою різновиду банківської операції, а в усіх інших випадках застосування РРО/ПРРО є обов’язковим.

У випадку здійснення розрахунків дистанційно достатньо буде вказати у фіскальному касовому чеку форму оплати «Безготівкова», оскільки, для отримувача коштів переказ коштів на його поточний рахунок є безготівковим незалежно від «способу оплати», який використаний ініціатором переказу.

Під наданням (видачою, врученням, передачею) фіскального касового чека слід розуміти всю варіативність можливих способів його передачі покупцю.

Таким чином, видати чек на РРО/ПРРО – означає вручити покупцю його паперову форму та/або надіслати фіскальний касовий чек в електронній формі на абонентський номер або адресу електронної пошти покупця. 

У випадках отримання оплати за товари в позаробочий час, РРО/ПРРО слід застосовувати на підставі виписки фінансової установи про надходження коштів, не пізніше наступного робочого дня, з дотриманням хронології здійснення розрахунків.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.