Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.11.2023 р. № 4122/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Товариство є  товаровиробником сільськогосподарської продукції та здійснює вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійник культур, а також виробництво цукру.

Для вирощування сільськогосподарської продукції Товариство орендує у фізичних осіб земельні ділянки. Оренда плата сплачується як у грошовій формі, так і шляхом надання власникам ділянок готової продукції (пшениці, цукру тощо).

Товариство, з метою збереження існуючого земельного банку та його розширення, надає знижки в ціні (вартості) сільськогосподарської продукції (пшениці, цукру тощо), яка передається орендодавцям – власникам  земельних ділянок в рахунок сплати орендної плати.

Водночас при наданні вказаних знижок в ціні (вартості) сільськогосподарської продукції ціна не є нижчою за ринкову ціну, яка існує на даний вид продукції на момент її передачі орендодавцю – власнику  земельної ділянки.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи є додатковим благом та об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором сума знижки в ціні (вартості) товарів (пшениця, цукор та інші), що надаються Товариством орендодавцям – власникам земельних ділянок в рахунок сплати орендної плати з метою збереження існуючого або розширення земельного банку товариства, і така знижка є загальною та надається усім орендодавцям – ­власникам земельних ділянок за територіальним критерієм (принципом), тобто усім орендодавцям, земельні ділянки яких перебувають в межах певного села та/або відповідної територіальної громади. При цьому при наданні знижки в ціні (вартості) товарів, кінцева ціна не є нижчою за ринкову ціну на даний вид товару на момент його передачі орендодавцю – власнику земельної ділянки.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податків є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено ст. 165 Кодексу.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу  передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до п.п. «е»п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу.

При цьому у Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

звичайна ціна – це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу  (п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу);

ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 цієї статті).

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Таким чином, у разі надання Товариством орендодавцям – власникам земельних ділянок знижки в ціні (вартості) товарів (пшениці, цукру та інші) і така знижка надається орендодавцям – ­власникам земельних ділянок за територіальним критерієм (принципом), тобто, усім орендодавцям, земельні ділянки яких перебувають в межах певного села та/або відповідної територіальної громади, то така знижка для цих орендодавців має індивідуальний (персональний) характерта включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо і оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.