Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.11.2023 р. № 4252/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України на звернення адвоката, подане в інтересах Господарства, щодо сплати земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У зверненні поінформовано, що засновнику Господарства – громадянину Самоненку П.І., який є інвалідом ІІ групи (далі – Засновник), надано в постійне користування земельну ділянку площею 38,2 гектарів для розширення селянського/фермерського господарства (державний акт на право постійного користування землею видано громадяну України Серія ХХ № ХХХХХ, в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 15.05.1997 зроблено запис за № ХХХ). Господарство є платником єдиного податку третьої групи.

Заявник просить надати роз’яснення у кого виникає обов’язок (у Господарства або у Засновника) із справляння Податку та щодо наявності у Господарства або у Засновника права на звільнення від сплати Податку.

Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам України – членам фермерського господарства на праві власності, користування та земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Платниками Податку є, зокрема, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності, та земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (ст.ст. 269 та 270 Кодексу).

Підставою для нарахування Податку є: дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Відповідно до ст.ст. 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Враховуючи викладене, у разі якщо передача права постійного користування земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у статутний капітал фермерського господарства оформлено та зареєстровано відповідно до законодавства, то права й обов’язки землекористування такої земельної ділянки за право постійного користування землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Разом з тим, якщо фізичною особою – землекористувачем було передано право постійного користування земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у статутний капітал фермерського господарства, але таке право належним чином не оформлено та не зареєстровано відповідно до законодавства, платником Податку є безпосередньо фізична особа – землекористувач.

Згідно з п. 281.1 ст. 281 Кодексу від сплати Податку звільняються, зокрема, особи з інвалідністю першої і другої групи.

При цьому звільнення від сплати Податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Кодексу, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Кодексу нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум Податку з підстав, визначених п.п. «в», «г», «д» п. 286.1 ст. 286 Кодексу, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника – юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 01 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю).

Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пп. 281.4 і 281.5 ст. 281 Кодексу; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Додатково повідомляємо, що відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до 1 серпня 2023 року, зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема в частині строків розгляду звернень платників податків на отримання індивідуальних податкових консультацій, передбачених п. 52.1 ст. 52 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).