Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.11.2023 р. № 4262/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно ліцензування пального та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство зазначає, що здійснює продаж, ремонт та обслуговування генераторів. В подальшому Товариство планує генератори, які є у власності,надавати в оренду. За умовами договору Товариство проводить ремонтні роботи, технічне обслуговування та здійснює контроль за технічним станом об’єкту оренди. Крім цього Товариство планує за свій рахунок придбавати пальне та здійснювати заправку (дозаправку) генераторів паливно-мастильними матеріалами (пальне, масло, антифриз). Орендарі будуть сплачувати орендну плату за користування генератором та відшкодовувати інші витрати з експлуатації об’єкта оренди, в т.ч. вартість паливно-мастильних матеріалів згідно обсягів, що були фактично спожиті за фактичний час роботи генератора. 

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації пов'язана зіскладністю застосування норм Кодексу та Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95–ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481) та полягає у необхідності формування чіткого розуміння дій при намірах платника податків.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи потрібно Товариству реєструватися платником акцизного податку у разі отримання компенсації вартості за витрачене пальне при здійсненні операцій із заправки пальним генераторів, наданих в оренду у межах, що не перевищує 2000 літрів на території, де знаходяться генератори?
2. Чи потрібно реєструвати акцизний склад та отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо Товариство буде зберігати пальне для власних потреб в ємкості, що не перевищує 2000 літрів на території, де знаходяться генератори?
3. Чи вважається зберігання пального для заправки наданого в оренду генератора зберіганням пального для власних потреб?
4. Чи потрібно реєструвати дизель-генератори як акцизний склад, якщо заправка буде відбуватися на АЗС в бак?
5. Як визначити норматив списання пального? Чи достатньо взяти з технічних характеристик норму витрати палива на годину роботи генератора чи Товариству потрібно створювати комісію для визначення нормативу витрат палива?
6. Чи може Товариство використовувати власний вантажний автомобіль в якості авто, що перевозить пальне від місця навантаження палива до місця розташування об’єктів оренди (генераторів). Для цього Товариство планує обладнати ємністю для пального, що не перевищує 2000 літрів для його зберігання, а також чи потрібно даний автомобіль реєструвати як пересувний акцизний склад та додатково обладнувати засобами контролю вимірювання палива?
7. Чи вважається пальне, яке придбано, для заправки генераторів, які надані в оренду пальним, яке придбавалося для власних потреб, а отже списання його можливо через акт списання або дана послуга буде розглядатися як реалізація палива кінцевому споживачу?

 

Щодо питань 1, 3,7.

Згідно з п.п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) та їх описам згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним, та ставки акцизного податку визначені п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.212  п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Платниками акцизного податку є, зокрема:

особа – суб'єкт господарювання, постійне представництво, які ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України (п.п. 212.1.2  п. 212.1 ст.212 Кодексу);

особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий (п.п 212.1.15  п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Отже при передачі в оренду електрогенераторних установок, заправлених пальним, вартість якого відшкодовується орендарем, Товариство здійснює фізичну передачу (відпуск, відвантаження) пального будь-яким іншим особам, тобто реалізацію пального у розумінніп.п. 14.1.212п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно Товариство є платником акцизного податку з реалізації пального, і у нього виникає обов’язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального.

Оскільки пальне використовується не Товариством, а іншим суб’єктомгосподарювання, то зберіганняпального для заправки наданого в оренду генератора не є зберіганнямпального для власних потреб.

 

Щодо питань 2,4.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом–сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним визначено Законом № 481.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.

Cтаттею 18 Закону №481установлено, що на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:

1) суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);

 2) зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на підставі безоплатного подання до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального (далі - декларація).

Крім того, пунктом 47 підрозділу 5 Розділу XX «Перехідні положення» Кодексу визначено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, в доповнення до критеріїв, визначених підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, яке використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 2000 літрів.

Отже якщо Товариство зберігатиме пальне для заправлення електрогенераторної установки виключно для потреб власного споживання в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, у період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, обов’язку щодо реєстрації акцизного складу та отримання ліцензії на право зберігання пального не виникатиме.

У разі, якщо Товариство зберігатиме пальне для заправлення генераторів, наданих в оренду іншим суб’єктам, та навіть у випадку, коли загальна місткість  розташованих ємностей для зберігання пального не перевищуватиме 2000 літрів на кожному об’єкті, у Товариства виникатиме обов’язок щодо реєстрації акцизного складу та отримання ліцензії на право зберігання пального.

Відповідно до п.п.14.1.6 п.14.1 ст.14 Кодексу, акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення(перероблення), змішування,розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Підпунктом14.1.6пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, у яких випадках приміщення (територія) не є акцизним складом, та зазначено, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Отже, бак дизельного генератора, який є невід’ємною технологічною частиною такої установки та служить виключно для забезпечення можливості її роботи, тобто є паливним баком як ємністю для зберігання пального безпосередньо в обладнанні чи пристрої, не є акцизним складом.

 

Щодо питання 5.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Питання щодо визначення нормативів списання пального не стосується податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та не належить до компетенції податкових органів.

 

Щодо питання 6.

Відповідно до п.п. 14.1.6¹  п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Згідно з п.п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Підпунктом 14.1.224¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що розпорядник акцизного складу пересувного– суб'єкт господарювання – платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 Кодексу.

Отже, якщо Товариство зареєстровано платником акцизного податку, то вантажний автомобіль для перевезенняпального, власником якого є Товариство,вважається акцизним складом пересувнимі Товариство є розпорядником акцизного складу пересувного.

Відповідно до п.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу транспортні засоби, що використовуються для переміщення на митній території України пального або спирту етилового, не облаштовуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Згідно зп.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Перелік транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Звертаємо увагу, що п.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу заборонено переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, а також не зазначені у заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Разом з цим інформуємо, що кожен конкретний випадок податкових та господарських взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).