Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.11.2023 р. № 4277/ІПК/08-01-07-13-13

Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області розглянуло звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець), про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення Підприємець здійснює діяльність з продажу товарів через мережу Інтернет. У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахункових за товари (послуги) Підприємець звернулась до податкового органу із наступними запитаннями
(в контексті звернення):

1. Чи потрібно Підприємцю видавати фіскальний чек на товар, при умові, що клієнту для оплати було надано номер картки-ключ до її поточного рахунка, відкритого в Приватбанку, який є невід’ємною її частиною? При цьому гроші будуть зараховуватися на Підприємця поточний рахунок банку.

2. Якщо відповідь на перше питання – так, то який тип оплати Підприємцю вказувати у фіскальному чеку? Оскільки, Підприємець не може знати яким саме способом клієнт сплатить за цей товар (інтернен-банкінг, каса банку, термінал самообслуговування тощо)?

3. Якщо Підприємець буде видавати фіскальний чек на товар, оплата за який надійшла на поточний рахунок банку (при умові, що клієнту для оплати було надано номер картки-ключ до рахунку) чи не буде вважатися це подвійним доходом, що в майбутньому може призвести до перевищення ліміту, встановленого для 2 групи платників єдиного податку.

4. Які можуть бути негативні наслідки для Підприємця при видачі фіскального чеку на оплати, які не потребують фіскалізації згідно з Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265)?

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265 та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Звертаємо увагу, що дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено статтею 3 такого Закону.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Таким чином, у відповідь на питання 1 слід зазначити, що для Підприємця, на якого поширюється дія Закону № 265 в цілях застосування РРО/ПРРО, не має значення спосіб оплати обраний покупцем, а має значення лише спосіб, запропонований покупцю ним самим.

Тобто, надання Підприємцем для оплати за товар реквізитів свого електронного платіжного засобу (платіжної карти) або надання покупцю можливість здійснити оплату за товар з використанням реквізитів будь-яких електронних платіжних засобів, вимагає застосування РРО/ПРРО, у встановленому Законом № 265 порядку.

Щодо питання 2.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги», безготівкові розрахунки – це перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Тобто, для продавця товару переказ коштів на його поточний рахунок є безготівковим незалежно від «способу оплати», використаного покупцем, навіть, якщо для ініціювання переказу коштів покупець здійснив внесення готівки в касу банку (без відкриття поточного рахунку) або використав платіжну картку для ініціювання переказу коштів зі свого рахунку в банку.

Пунктом 2 Розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене наказом Мінфіну від 21.01.2016 № 13, передбачено, що при реалізації товарів (послуг) обов’язковими реквізитами розрахункового документу є, зокрема, позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19).

Під формою оплати слід розуміти її варіативність здійснення («Готівкова» та/або «Безготівкова»), а додаткове уточнення «картка», «передплата», «післяплата», «тощо», свідчить про необмежену кількість видів таких оплат та без обмежень може використовуватись продавцем в межах визначених Цивільним кодексом України та Кодексом.

Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання 2 повідомляємо, що у описаних у звернені обставинах, Підприємець може позначити у фіскальному касовому чеку форму оплати як «Безготівкова», так і той вид оплати, що буде відповідати конкретним правовідносинам між Підприємцем та покупцем.

Відповідь на підпункт питання 3 надати не можливо, оскільки не містить в собі однозначно – зрозумілого для Головного управління ДПС у Запорізькій області змісту.

Як відповідь на питання 4 повідомляємо, що застосування РРО/ПРРО за власної ініціативи Підприємця не суперечить вимогам Закону № 265, незалежно від обраного покупцем способу оплати.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.