Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.11.2023 р. № 4326/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо нарахування податкових зобов’язань згідно зі статтею 199 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство має намір укласти з іншими організаціями договори, згідно з якими Товариством за дорученням таких організацій будуть здійснюватися операції, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, зокрема з:

поповнення рахунків покупців на підставі агентського договору з банком;

розповсюдження лотерей на підставі договору доручення з оператором лотерей;

збір благодійних внесків на підставі договору з благодійним фондом тощо.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо необхідності врахування при здійсненні перерахунку податкових зобов’язань згідно зі статтею 199 ПКУ (визначенні частки використання товарів/послуг в неоподатковуваних операціях) обсягів вищезазначених операцій.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності,  інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Статтею 196 ПКУ визначено перелік операцій, які не є об’єктом оподаткування, зокрема:

з випуску, обігу та погашення лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереях; придбання фішок, жетонів, внесення в інший спосіб плати за право участі в азартній грі, виплата (передача) виграшу суб'єктом господарювання, який проводить азартні ігри; внесення ставки з метою укладення парі та виплата виграшу суб'єктом господарювання, який проводить парі (букмекерське парі, парі тоталізатора); виплати грошових виграшів (призів) і грошових винагород (підпункт 196.1.4 пункту 196.1 статті 196 ПКУ).

надання послуг з виконання платіжних операцій, що надаються надавачами платіжних послуг, операторами платіжних систем; розрахунково-касового обслуговування; залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного); управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами) (підпункт 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ).

Пунктом 198.3 статті 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 199.1 статті 199 ПКУ у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2  статті 199 ПКУ).

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (пункт 199.4 статті 199 ПКУ).

Форма та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 21).

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 розділу V Порядку № 21 обсяги операцій з постачання товарів/послуг, які відповідно до статті 196 ПКУ включені до переліку операцій, що не є об'єктом оподаткування, вказуються у рядку 5 податкової декларації з ПДВ (далі – декларація).

Розрахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях здійснюється в таблиці 1 додатку 6 (Д6) до декларації. При здійсненні такого розрахунку враховуються, зокрема, обсяги операцій з постачання товарів/послуг, що не є об'єктом оподаткування, які зазначені у рядку 5 декларації.

Отже, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи використовуються частково в оподатковуваних,  а частково – в неоподатковуваних операціях (зокрема операціях, визначених підпунктами 196.1.4, 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ), які здійснюються платником податку, у тому числі за договорами доручення, платник податку зобов’язаний нараховувати податкові зобов'язання відповідно до статті 199 ПКУ згідно з часткою використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях. При розрахунку такої частки враховуються обсяги операцій з постачання товарів/послуг, що не є об'єктом оподаткування, які зазначені у рядку 5 декларації.

При підготовці індивідуальної податкової консультації на звернення платника податку контролюючий орган не здійснює аналіз господарської діяльності платника податку та не визначає сутність послуг, що надаються/отримуються платником податку в межах здійснення таких операцій. Згідно зі статтею 36 ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ. При цьому кожен конкретний випадок стосовно оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися з урахуванням усіх умов і суттєвих обставин здійснення господарських операцій, а також первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.