Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.11.2023 р. № 4432/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство заключило зовнішньоекономічний договір про надання послуг зі змін, оновлення, додатків, доповнення та/або розширення функціоналу комп’ютерних програм з індивідуальним підприємцем – резидентом республіки Азербайджан (далі – Виконавець), відповідно до якого Виконавець зобов’язується надавати зазначені послуги.
Результати виконаних робіт (наданих послуг) оформляються актами приймання-передачі таких робіт (послуг), на підставі яких проводиться подальша виплата винагороди у іноземній валюті на банківський рахунок Виконавця.
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи не буде розглядати контролюючий орган правовідносини Товариства та Виконавця як відносини цивільно-правового характеру з фізичною особою із відповідними правовими та податковими наслідками, оскільки Виконавець надає послуги як індивідуальний підприємець?
2. Чи будуть доходи Виконавця (винагорода), які сплачує Товариство за укладеним договором, оподатковуватись самостійно Виконавцем, а Товариство не буде оподатковувати доходи податком на доходи фізичних осіб та військовим збором в Україні?
3. Чи зобов’язане Товариство за укладеним Договором сплачувати при виплаті доходів Виконавцю з джерелом їх походження з України податок на репатріацію згідно з п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, оскільки у відповідності до п.п. «к» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу виплата є доходом у вигляді виручки за виконані роботи, надані послуги резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента?
4. Чи зобов’язаний Виконавець отримувати реєстраційний номер облікової картки платника податків (PHOKHH) для виплати йому винагороди, оскільки нарахування та утримання Товариством податків не здійснюється та не відображається в Додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Розрахунок) такої нарахованої та виплаченої винагороди?
5. Чи повинно Товариство утримувати з винагороди Виконавця податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), по аналогії з виплатою винагороди за цивільно-правовими договорами, укладеними з фізичними особами, оскільки Виконавець надає послуги не як фізична особа, а індивідуальний підприємець?
6. Чи повинно Товариство відображати інформацію про Виконавця та суми виплаченої йому винагороди та нарахованих (утриманих, сплачених) податків в додатках 1, 4ДФ та 5 Розрахунку, оскільки виплата здійснюється не фізичній особі, а індивідуальному підприємцю?
7. Чи застосовуються до виплати винагороди Виконавцю положення Конвенції між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на дохід і майно, ратифікованої Законом № 1516-ІІІ від 02 березня 2000 року?
8. Чи послуги, що надає Виконавець, належать до послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення і відповідно до п. 186.3 ст. 186 Кодексу місцем постачання послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, яке є базою для нарахування податку на додану вартість?
9. Які документи зобов’язане отримати Товариство у Виконавця з метою підтвердження статусу резидента країни, з якою Україна уклала договір про уникнення подвійного оподаткування?
10. За якими правилами слід оподатковувати винагороду Виконавця, якщо він не надав Товариству підтверджувальні документи щодо податкового президентства?
Щодо першого, другого, п’ятого – шостого та десятого питань
Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи – резиденти/нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.
Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, визначено п. 170.10 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.10.1 якого доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).
У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом – юридичною особою або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов’язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів (п.п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).
Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Підпунктом 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу «Перехідні положення» передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 цієї статті).
Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
Так, згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору 1,5 відс., визначену в п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, Розрахунок (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі – Закон № 2709).
Особливості регулювання трудових відносин іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, визначено ст. 54 Закону № 2709, згідно з якою трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо:
1) іноземці та особи без громадянства працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;
2) іноземці та особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцями – фізичними чи юридичними особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договорами чи міжнародним договором України.
Право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням згідно з Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі – Основи) мають, зокрема, іноземні громадяни, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 3 Основ).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина перша ст. 2 Закону № 2464).
Відповідно до п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464 страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок.
Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
Пунктом 1 ст. 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об’єднаннях, у фізичних осіб – підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з частиною першою ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа – резидент виплачує винагороду фізичній особі – нерезиденту, який є громадянином іноземної держави, на підставі укладеного за межами України договору про створення за замовленням об’єктів інтелектуальної власності та передачу виключних майнових прав на них, то сума такої винагороди не є базою нарахування єдиного внеску, оскільки такі іноземці відповідно до вимог чинного законодавства України не є застрахованими особами, а зазначена юридична особа не є їх роботодавцем – страхувальником.
Слід зазначити, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 Кодексу).
Щодо сьомого та дев’ятого питань
Конвенція між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на доход і майно, яка ратифікована Законом України № 1516-III від 02.03.2000 і набула чинності в українсько-азербайджанських податкових відносинах 03.07.2000 (далі – Конвенція), застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенція). Для цілей Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об’єднання осіб (п. 1 ст. 3 Конвенції).
Відповідно до п. 1 ст. 2 (Податки, на які поширюється Конвенція) «ця Конвенція буде застосовуватись до податків на доходи і майно, що стягуються від імені Договірної Держави, або її політико-адміністративного або територіально-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення».
Згідно з п. 3 ст. 2 Конвенції існуючими податками, на які поширюється Конвенція, зокрема, в Україні є «податок на прибуток підприємств» та «прибутковий податок з громадян».
«Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які будуть стягуватись одною з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави» (п. 4 ст. 2 Конвенції).
Критерії для визначення резиденції осіб, на яких застосовуються положення Конвенції, встановлені ст. 4 (Резиденція) Конвенції.
У загальному порядку в контексті Конвенції оподаткування доходів фізичних осіб – резидентів однієї з двох Договірних Держав (України та Азербайджану), які надають індивідуальні послуги незалежного (професійного) характеру, за що отримують відповідні доходи, регулюється ст. 14 (Незалежні особисті послуги) Конвенції, якою передбачено:
«1. Доход, що одержується резидентом Договірної Держави щодо надання професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується тільки в цій Державі, за винятком випадків наявності в другій Договірній Державі доступної постійної бази для здійснення цієї діяльності. Якщо у нього є така постійна база, доход може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно доходу, що приписаний до цієї постійної бази.
2. Термін «професійні послуги» включає, зокрема, незалежну наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку діяльність, так само, як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів».
Критерії (підстави) для визначення підприємницької діяльності в одній з Договірних Держав такою, що утворює постійну базу (тобто постійне представництво), визначені у ст. 5 (Постійне представництво) Конвенції, відповідно до п. 1 якої для цілей цієї Конвенції термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства в іншій Договірній Державі.
Таким чином, відповідно до ст. 14 Конвенції, якщо фізичною особою, яка у контексті Конвенції є резидентом Азербайджану, надаються послуги незалежного (професійного) характеру і діяльність такої особи з надання зазначених особистих послуг не здійснюється через постійну базу (постійне представництво) на території України, доходи, отримані азербайджанським резидентом в оплату таких послуг, підлягають оподаткуванню тільки в Азербайджанській Республіці і, відповідно, мають звільнятися від оподаткування в Україні.
Якщо діяльність резидента Азербайджану з надання незалежних (професійних) послуг у розумінні Конвенції утворює постійну базу (постійне представництво) на території України, отриманий ним дохід (прибуток) може оподатковуватись в Україні, але лише в тій частині, яка може бути віднесена до діяльності такої постійної бази (постійного представництва).
Щодо документу, який підтверджує статус резидента Азербайджану з метою застосування податкових звільнень, передбачених відповідними положеннями Конвенції, то такий документ має відповідати вимогам порядку застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, встановленого
ст. 103 Кодексу.
Щодо четвертого питання
Згідно з п. 70.5 ст. 70 Кодексу фізичні особи – платники податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов’язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи – платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа – платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття РНОКПП, зобов’язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім’ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред’явити паспорт.
Пунктом 70.12 ст. 70 Кодексу визначено, що РНОКПП або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами – підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, зокрема у разі:
виплати доходів, з яких утримуються податки згідно з законодавством України. Фізичні особи зобов’язані подавати інформацію про реєстраційний номер облікової картки юридичним та фізичним особам, що виплачують їм доходи.
При цьому зауважуємо, що документи, пов’язані з проведенням операцій, передбачених п. 70.12 ст. 70 Кодексу, які не мають РНОКПП або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (п. 70.13 ст. 70 Кодексу).
Таким чином, податковий агент при виплаті доходу, з якого утримуються податки згідно з законодавством України, фізичній особі має використовувати реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).
Щодо третього питання
Відповідно до пп. 5.1 – 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Підпунктами 133.2.1 – 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу встановлено, що платниками податку – нерезидентами є:
юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;
нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.
Доходи нерезидентів підлягають оподаткуванню податком на прибуток підприємств відповідно до вимог п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Оскільки виконавець договору – нерезидент є індивідуальним підприємцем – фізичною особою, то його доходи не є об’єктом оподаткування згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Щодо восьмого питання
Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Згідно з п.п. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.
Пунктами 186.2 – 186.4 ст. 186 розділу V Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.
Місцем постачання послуг, зазначених у п. 186.3 ст. 186 розділу V Кодексу, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.
До таких послуг, зокрема, належать послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем (п.п. «в» п. 186.3 ст. 186 розділу V Кодексу).
Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пп. 186.2, 186.3 і 186.31 ст. 186 розділу V Кодексу, є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 розділу V Кодексу).
Отже, порядок оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.
Особливості оподаткування податком на додану вартість послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у ст.ст. 180 і 208 розділу V Кодексу. Згідно з п. 180.2 ст. 180 розділу V Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених ст. 2081 розділу V Кодексу.
Відповідно до пп. 208.2 і 208.3 ст. 208 розділу V Кодексу отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відс. для послуг, визначених абзацами четвертим – шостим п.п. «в» п. 193.1 ст. 193 розділу V Кодексу, на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 розділу V Кодексу, якою є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов’язань.
При цьому отримувач послуг – платник податку на додану вартість у порядку, визначеному ст. 201 розділу V Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.
Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов’язань декларації за відповідний звітний період.
Отже, отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента та, зокрема відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією.
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
на сайті або по телефону (044) 495-20-60
