Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.12.2023 р. № 4474/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо визначення доходу платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 %, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Підприємство повідомило, що планує стати платником єдиного податку за ставкою 5 відсотків з 01.01.2024 року та планує взяти в позичку нежитлове приміщення у фізичної особи з метою подальшої здачі цього приміщення в оренду третім особам.  

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

1. Чи виникає у платника єдиного податку дохід, повязаний з отриманням у позичку нерухомого майна і чи залежить виникнення такого доходу, якщо він є, від отримання чи ні доходу від використання цього майна?

 

 Щодо зазначеного питання

Правові засади позички визначені Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року № 435-IV (зі змінами та доповненнями) (далі - ЦКУ).

Відповідно до частини 1 ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою регулюються відносини найму (оренди) майна.

Відповідно до  частини 1 ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Так як, Товариство планує взяти в позичку нежитлове приміщення, то договір позички приміщення укладається у письмовій формі відповідно до частини 1 ст.793 ЦКУ.

У разі укладання такого договору строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. (частини 2 ст. 793 ЦКУ).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розд. XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Крім того, згідно з п. 292.3 ст. 292 Кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є, зокрема, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (абзац перший п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Кодексу матеріальні активи вважаються товаром.

Частиною четвертою ст. 632 ЦКУ, встановлено, що у разі якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Враховуючи викладене, якщо на дату підписання Товариством платником єдиного податку третьої групи акта приймання-передачі безоплатно отриманого нежитлового приміщення до суми доходу Товариства включається вартість таких безоплатно отриманих основних засобів, визначена не нижче звичайної ціни.

При цьому поняття звичайна ціна визначено пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу з урахуванням особливостей, обумовлених ст. 39 Кодексу.

Юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу (абзац п'ятий п. 296.1 ст. 296 Кодексу).

Водночас, юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи відповідно до абзацу третього п. 44.2 ст. 44 Кодексу ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Враховуючи зазначене, у разі, якщо Товариство в подальшому буде надавати в оренду це приміщення, дохід буде визначатися на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Кодексу (п. 292.13 ст. 292 Кодексу) та  дата отримання доходу буде дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Слід зазначити, що необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).