Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.12.2023 р. № 4470/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Публічного акціонерного товариства «______» (далі – Товариство) щодо окремих питань коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на формування забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Відповідно до наданої у зверненні інформації Товариство, яке застосовує міжнародні стандарти фінансової звітності, створює забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій як працюючим, так і колишнім працівникам, зважаючи, що такі витрати не належать до фонду оплати праці.

У зв’язку із викладеним вище Товариство звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації з такого запитання:

чи підлягає коригуванню фінансовий результат до оподаткування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з підпунктами 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу на суми створених забезпечень для відшкодування майбутніх витрат на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій як працюючим, так і колишнім працівникам Товариства, зважаючи, що такі витрати не належать до фонду оплати праці?

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодекс об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується згідно з п.п. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу:

 на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

 на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов’язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

При цьому Кодекс не містить визначення поняття «виплати, пов’язані з оплатою праці».

Згідно з п. 5.3 ст. 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом 14.1.84 п. 14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що інші терміни для цілей розділу III Кодексу використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.

Пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, зі змінами (далі – Інструкція № 5) передбачено, що до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, встановлено розділом 3 Інструкції № 5.

Так, згідно з п. 3.11 розділу 3 Інструкції № 5 видатки підприємств на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій відносяться до складу інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

При цьому, підпунктом 1 п. 3 розділу I Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (зі змінами), визначено, що виплати, пов’язані з оплатою праці – виплати, віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією № 5.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Кодексу працівником вважається фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Крім того, згідно з преамбулою Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (зі змінами) економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, визначаються вказаним Законом.

Тобто у разі застосування понять, пов’язаних з оплатою праці, необхідна наявність трудових відносин між фізичною особою та підприємством.

Таким чином, видатки підприємства на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, належать до виплат підприємства, пов’язаних з оплатою праці.

Тож за операціями із створення та використання забезпечень по зазначеним виплатам працівникам коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до п.п. 139.1.1 та п.п. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу не здійснюються.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).