Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації наведеної у зверненні, платник податку Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) укладає договори оренди з фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку (далі – ФОП), що здійснюють роздрібну торгівлю на території ринкового павільйону ТОВ.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:
1. Які параметри застосування спрощеної системи оподаткування для ФОП, що здійснюють свою роздрібну торгівлю на території торгового ринкового павільйону ТОВ?
2. Які фактори впливають на рішення щодо застосування спрощеної системи оподаткування для ФОП, що мають договірні відносини з ТОВ і результатом є друга група, і для ФОП, що мають договірні відносини з іншою установою – перша група?
3. Яким способом має відбуватися адміністрування ТОВ на території ринку (в ринковому павільйоні), якщо один ФОП – перша група, інший ФОП – друга група, де обидва ФОП здійснюють в рівних умовах свою діяльність (самозайняті, без найму робочої сили, не перевищують встановлені ліміти по річному обсягу доходів)?
4. Рекомендації щодо подальших дій ТОВ у взаємодії з ФОП та ДПС, щоб умови та організація діяльності ФОП на території ТОВ були на рівні для всіх ФОП, незалежно від місця реєстрації.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Кодексу фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному порядку.
Згідно з п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
При цьому відповідно до п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 (далі – Правила торгівлі на ринках), ринок – це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
У торговельній зоні території ринку розташовують криті ринки, павільйони для торгівлі харчовою продукцією, лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, криті і відкриті ряди для торгівлі рослинницькою продукцією, майданчики для продажу продукції з автомобілів, возів, причепів, відокремлені майданчики для торгівлі живими тваринами та птицею, підприємства по продажу продовольчих і промислових товарів, громадського харчування та побутового обслуговування (п. 2.1 розділу 2 Ветеринарно-санітарних правил для ринків, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 04.06.1996 № 23).
Відповідно до п. 4 Правил торгівлі на ринках,торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності.
Відповідно до п. 5 Правил торгівлі на ринках за конструкцією ринки можуть бути криті, відкриті та комбіновані; за часом діяльності – постійно діючі або сезонні, ранкові та вечірні; за місцезнаходженням – міські, селищні та сільські; за видами економічної діяльності – з оптової торгівлі, з роздрібної торгівлі; за товарною спеціалізацією – з продажу продовольчих товарів, непродовольчих товарів, транспортних засобів, худоби та кормів, тварин і птахів, квітів тощо, а також змішані.
Крім того, згідно з п. 1.8 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 12-торг «Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 26.07.2005 № 209 (далі – Інструкція) зі змінами та доповненнями, торгове місце – площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. До торгових місць на ринках не належать магазини та об’єкти ресторанногогосподарства.
Пунктом 2.2.4 Інструкції встановлено, що павільйони – відокремлена(не), закрита (те) з усіх боків будівля або приміщення, що призначене для торгівлі протягом усього року і обов'язково має торговий зал для продавців і покупців.
Отже, фізична особа – підприємець, яка здійснює роздрібний продаж товарів з торговельного місця на ринку,розташованого у павільйоні,який належать ринку (перебуває на балансі ринку),може бути платником єдиного податку першої групи.
Разом з тим відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до п. 296.10 ст. 296 Кодексу реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Таким чином, у разі якщо фізична особа – підприємець здійснює роздрібний продаж товарів у власному приміщенні, яке не перебуває на балансі ринку, тобтоне може вважатися торговельним місцем на ринку, то такий підприємець належить виключно до другої або третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідає вимогам, встановленим для відповідної групи.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
_____________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |