Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.12.2023 р. № 4535/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодексу), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що є резидентом (…) та в (…)планує виїхати з (…) на постійне місце проживання (…), де буде займатися підприємницькою діяльністю та отримувати дохід.

Враховуючи викладене, платник податків просить роз’яснити:

1. Чи зобов’язана особа, яка виїхала до (…) та оформлює у вказаній країні дозвіл на постійне/тимчасове проживання подати декларацію про майновий стан та доходи чи будь-яку іншу податкову звітність у зв’язку із виїздом за межі території (…) на постійне проживання, при умові, що така декларація/звітність не була нею подана у момент виїзду за межі території (…)?

2. Чи передбачено чинним законодавством будь-яку відповідальність за неподання декларації про майновий стан та доходичи будь-якої іншої податкової звітності при виїзді особи (…)на постійне місце проживання? Якщо так, то яку?

3. Чи можливо подати декларацію про майновий стан та доходи чи будь-яку іншу податкову звітність передбачену чинним законодавством для осіб котрі виїжджають на постійне проживання за межі території (…) та оформлюють (…)дозвіл на постійне/тимчасове місце проживання, при умові, що така звітність не була подана перед виїздом з території (…)?

4. Чи може фізична особа громадянин (…), яка постійно проживає за кордоном, на території (…), та не перебувала на території (…) протягом останніх 183 календарних днів поспіль вважатись податковим нерезидентом в розумінні податкового законодавства (…)?

5. Чи встановлює податкове законодавство(…) обов’язок для податкових нерезидентів звітувати у будь-який спосіб за їх доходи отримані поза межами (…) на території (…)?

6. Чи зобов’язана особа, яка постійно проживає на території (…), отримує дохід та сплачує відповідні податки та збори тільки на території (…) подавати додатково будь-яку податкову звітність  до податкових органів (…) в тому числі, але не виключно декларацію про майновий стан та доходи? Якщо так, то яким нормативно правовим актом це передбачено?

7. Чи є дохід громадянина (…), який постійно проживає на території (…), отриманий ним в цій же країні – об’єктом оподаткування з точки зору податкового законодавства (…)?

8. Чи передбачена чинним законодавством (…) будь-яка податкова звітність для осіб, які постійно проживають на території (…)та не отримують жодних доходів з території (…)?

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом, згідно із п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 якого резидент – це, зокрема, фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – це, зокрема житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Отже, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим п.п. «в»п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування фізичної особи – нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні (п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, регулюється п. 170.10 ст. 170 Кодексу, яким встановлено, що доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV Кодексу для нерезидентів) (п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Також доходи, зазначені у ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п.16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу, відповідно до п. 179.1 якоїплатник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Кодексу.

При цьому згідно з п. 179.3 ст. 179 Кодексуплатники податку – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати до контролюючого органу податкову декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.

Форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо її заповнення затверджена наказом Міністерства фінансів України
від 02.10.2015 № 859 із змінами.

При цьому на вебпорталі ДПС в банері «Деклараційна кампанія 2023» (https://tax.gov.ua/deklaratsiyna-kampaniya-2023/) розміщено інформацію стосовно випадків, за якими у платників податку – фізичних осіб виникає обов’язок щодо подання декларації та випадки, за якими платники податку звільнені від обов’язку декларування доходів та приклади заповнення декларації, яку розміщено, з можливістю завантаження, на вебпорталі ДПС у розділах:

«Головна»/«Законодавство»/«Електронні форми документів»/«Податок на доходи фізичних осіб»;

«Головна»/«Е-СЕРВІСИ»/«Декларування громадян».

Крім того, зазначений наказ (з можливістю завантаження податкової декларації) розміщено на вебпорталі ДПС у розділах:

«Головна»/«Фізичним особам»/«Подання декларації на отримання податкової знижки»/«Форма декларації»;

«Головна»/«Законодавство»/«Податки, збори, платежі»/«Загальнодержавні податки»/«Податок на доходи фізичних осіб»/«Форми звітності»;

«Головна»/«Законодавство»/«Податки, збори, платежі»/«Загальнодержавні податки»/«Податок на доходи фізичних осіб»/«Нормативно-правові акти».

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Кодексу неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Крім того, згідно з ст. 164¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, - тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 грн. до 136 гривень).

Дії, передбачені частиною першою ст. 164¹ КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 грн. до 136 гривень).

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних, подання податкової декларації про майновий стан і доходи, застосування відповідальності можуть надаватися виключно на підставі документів, які стосуються порушених питань, але які Вами не надані.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

_____________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.