Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.12.2023 р. № 4551/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

        Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Фермерського господарства щодо  декларування мінімального податкового зобов’язання за землі, які відносяться до несільськогосподарських угідь та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Фермерське господарство повідомило, що в складі декларації платника єдиного податку 4 групи задекларовано мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, яка відноситься до несільськогосподарських угідь, має цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства. Дана земельна ділянка перебуває у користуванні Фермерського господарства на правах оренди земельної ділянки згідно договору оренди та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав.

Враховуючи викладене, Товариство просить надати роз’яснення з наступного питання:  

1.Чи повинно нараховувати мінімальне податкове зобов’язання в складі декларації платника єдиного податку 4 групи по земельній ділянці, яка не відноситься до сільськогосподарських угідь?

 

Щодо зазначеного питання

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників єдиного податку встановлено ст. 297¹ Кодексу.

Платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов'язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов'язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік (абзац перший п. 297¹.1 ст. 297¹ Кодексу).

Підпунктом "а" частини другої ст. 22 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, зі змінами та доповненнями, встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Також пп. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Класифікація земель за угіддями наведена в Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (далі – КВЗУ), наведеному в додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051 (далі – Порядок № 1051).

Тобто, щоб визначити вид сільськогосподарського угіддя для МПЗ, платникам податків потрібно користуватися КВЗУ. Мінімальне податкове зобов’язання визначається саме для сільгоспугідь, які відносяться до таких підгруп, як рілля (код КВЗУ 001.00), багаторічні насадження (код КВЗУ 002.03), сіножаті (код КВЗУ 002.01), пасовища (код КВЗУ 002.02) та перелоги (код КВЗУ 001.02).

Відповідно до пп. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.

Зокрема, п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу визначено, що мінімальне податкове зобов’язання не визначається для:

земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

земель запасу;

невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;

земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим п. 38¹2. ст. 38¹ Кодексу, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи. 

Враховуючи вищевикладене, при визначені МПЗ платнику єдиного податку слід керуватися даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При цьому, щодо класифікації земель за угіддями слід звернутися до Державного земельного кадастру.

Слід зазначити, що необхідною умовою правильного застосування податкового законодавства є встановлення (з’ясування) всіх суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та детального вивчення всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).