Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.12.2023 р. № 4556/ІПК/99-00-04-03-02 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації щодо визначення країни оподаткування прибутку, доходу від підприємницької діяльності Товариства на території Республіки Казахстан, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство повідомило, що юридична особа - резидент України виконує проектні роботи для підприємств – резидентів Республіки Казахстан. Виконання всіх робіт здійснюється виключно на території України, за місцем реєстрації Товариства. Договори на виконання проектних робіт укладалися з Товариством. Взаєморозрахунки також здійснювались безпосередньо з Товариством. Ліцензія видана на Товариство – резидента України. На території  Республіки Казахстан Товариством було створене представництво без права укладати договори та виконувати будь-які  роботи чи надавати послуги.

Із врахуванням вищезазначеного платник запитує:

1. Чи відповідає представництво Товариства, що розташоване в Республіці Казахстан поняттю «постійне представництво» у розумінні  ч.1-3 ст. 5 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Казахстан про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень  стосовно податків на доходи?

2. Чи має здійснюватися саме в Україні оподаткування прибутку (доходу) від підприємницької діяльності Товариства - резидента України з джерелом доходу з Республіки Казахстан?

Відповідно до п. 13.1 Ст. 13 Кодексу доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

При визначенні об’єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв’язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом (п. 13.2 ст. 13 Кодексу).

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 13.4 ст. 13 Кодексу).

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Згідно з п.п. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими цим розділом.

Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань такі податки, сплачені в інших країнах: податок на капітал/майно та приріст капіталу; поштові податки; податки на реалізацію (продаж); інші непрямі податки незалежно від того, підпадають вони під категорію прибуткових податків чи оподатковуються іншими податками згідно із законодавством іноземних держав.

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Отже, доходи і виграти отримані платником податків – юридичною особою за межами України через представництво беруть участь у розрахунку бази оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з розділом ІІІ Кодексу.

У випадку коли оподаткування податком на прибуток здійснюється за кордоном за нормами зарубіжного законодавства, в Україні такий платник податків має право здійснити залік сплачених сум податку на прибуток при розрахунку податкового зобов’язання в Україні відповідно до вимог п.п. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Кодексу

Таке зарахування здійснюється за умови, що платником податку при визначенні об’єкта оподаткування дотримано вимоги ст. 13 Кодексу щодо порядку врахування доходів і витрат при визначенні об’єкта оподаткування.

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Казахстан про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи, яка є чинною для України з 14.04.1997 (далі – Конвенція), застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).

Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є: в Україні – податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян; у Республіці Казахстан – податки на доходи юридичних і фізичних осіб (п. 3 ст. 2 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції «постійне представництво (установа)» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

Термін «постійне представництво» включає зокрема: а) місце управління;

б)  відділення; в) контору; г) фабрику; д) майстерню; е) шахту, нафтову або газову свердловину, кар’єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; ж) склад або іншу споруду, що використовується для поставки товарів з метою подальшої реалізації (п. 2 ст. 5 Конвенції).

 Згідно з п. З ст. 5 Конвенції термін «постійне представництво» також включає: а)         будівельний майданчик або будівельний, монтажний або складальний об’єкт або послуги, пов’язані з наглядом за виконанням цих робіт, якщо тільки такий майданчик або об’єкт існують більше 12 місяців або такі послуги надаються протягом більше ніж 12 місяців; б) установку або споруду, що використовуються для розвідки природних ресурсів, або послуги, пов’язані з наглядом за виконанням цих робіт, або бурову установку або судно, що використовуються для розвідки природних ресурсів, якщо тільки таке використання триває протягом більше ніж 6 місяців;

в) надання послуг, включаючи консультаційні послуги, резидентами через службовців або інший персонал, найнятий резидентом для таких цілей, але тільки якщо діяльність такого характеру продовжується (для такого або пов’язаного з ним проекту) в межах країни більше ніж 6 місяців».

Згідно з п. 4 ст. 5 Конвенції незважаючи на попередні положення цієї статті, термін «постійне представництво» не включає:

а) використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або поставки товарів або виробів, що належать підприємству;

б) утримання запасів товарів чи виробів, що належать цьому підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або поставки;

в) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству виключно з метою переробки іншим підприємством;

г)  утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;

д) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності підготовчого або допоміжного характеру;

е) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, згаданих у пунктах від а) до е), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, що є результатом такої комбінації, носить підготовчий або допоміжний характер.

Пунктом 1 ст. 7 Конвенції визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює або не здійснювало підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює або здійснювало підприємницьку діяльність таким чином, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується:

а)  такого постійного представництва;

б) продажу цим підприємством у цій другій Договірній Державі товарів чи виробів, які збігаються або схожі з товарами або виробами, які продаються через постійне представництво; або

в) іншої підприємницької діяльності, здійснюваної цим же підприємством у цій другій Договірній Державі, яка за своїм характером збігається або схожа з підприємницькою діяльністю, що здійснюється через таке постійне представництво.

З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство Договірної Держави здійснює або здійснювало підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі такому постійному представництву зараховується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю за таких же або аналогічних умов і діяло цілком незалежно від підприємства, постійним представництвом якого      воно є  (п. 2 ст. 7 Конвенції).

Якщо представництво Товариства, що розташоване в Республіці Казахстан, не є постійним місцем діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства і діяльність представництва не включає умови зазначені у п.2, 3 ст. 5 Конвенції, при цьому включає умови зазначені у п. 4 ст. 5 Конвенції, то таке представництво не відповідає поняттю «постійного представництва».

Якщо діяльність підприємства - резидента України, пов’язана із виконанням проектних робіт для підприємства - резидента Казахстану, не здійснюється через постійне представництво, то відповідно до п. 1 ст. 7 Конвенції доходи від такої діяльності із джерелом їх походження із Казахстану підлягають оподаткуванню лише в Україні.

Крім того, інформуємо, на підставі пункту 52⁸, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу зупинявся перебіг строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником, якому надано таку консультацію.